меланхолійні таргани і павуки занепокоєнь
в очах твоїх, а чи й в думках
громи і блискавки амурних воєн
відблискують в побитих тарілках
перед жертовником жорстокої любови
(залишків консюмеризму з середи:
плюшéвих іграшок кольóру крови
і всохлих квíток, що колишуться туди-сюди),
ти маєш впасти на коліна у молитві,
якій нема ні краю, ні кінця
твоя богиня, люта і сердита,
кричучи рве папéрові серця
як, ох, як ти міг забути,
що то за сокровенний день??
тепер, шукаючи покути,
ти кланяєшся, молячи прощень.
червоне - колір воєн і пожежі,
колір комуністичного гімнá,
але із вишки нафтової вежі
стяг видно - валентинового дня.


















