#ukrifter

Перший день зими щедрий на сніг

Ранок видався напрочуд спокійним: небо вкрилось маленькими хмарами, через які де-не-де пробивалось проміння сонця, а птахи мирно виспівували мелодії, які доповнювали картину спокійної природи. Парубок прокинувся сам та оглянув кімнату. Ірвін пам’ятав, що дівчина заснула в його обіймах, але зараз її не було поряд, тому він насторожився. Сподіваючись визначити її місцезнаходження, маг прислухався до звуків за дверима. Засмутився: повна тиша.

Хлопець повільним кроком дійшов до дверей, що вели до коридору, штовхнув їх від себе, і, потягуючись, побрів до кухні. Його привабив запах якоїсь страви, який розтягнувся по всій оселі.

На лаві біля столу з їжею безтурботно сиділа і читала Іола. Хлопець приперся тілом до дверної арки, схрещуючи руки на грудях.

— Доброго ранку, втікачко, — Ірвін лагідно подивився на дівчину.

— Доброго, — грайливо відповіла дівчина, відволікаючись від книги, — я була змушена тебе покинути. Впевнена, що ти голодний.

— Звідки у відьми кошти на такий заможний сніданок? — хлопець глянув на стіл, який ледь не прогинався від кількості страв: ароматне м’ясо з золотистою скоринкою, фрукти та овочі на будь-який смак, гарніри та багато інших маленьких, проте смачних ласощів.

— Кошти? Я тебе прошу, я це все начаклувала. Довелось посидіти над гримуаром та кулінарною книгою, але все спрацювало.

— У звичайні дні ти теж чаклуєш собі їжу?

— Ні, це забирає дуже багато сил. Зазвичай я купую якісь бюджетні продукти або ж прошу їх у сусідів, на що через мої поставки магічних кремів для жіночої лінії всього сімейства вони майже ніколи не реагують відмовою.

— Отакої. Виходить, сьогодні особливий день?

— Може бути.

— Страшенно загадкова Іола і страшенно голодний я. Давай спочатку поїмо, а потім поговоримо.

Вони побажали одне одному апетиту і запанувала тиша. Насолоджуючись плодами магічних маніпуляцій Іоли, Ірвін час від часу замріяно поглядував на дівчину, підпираючи голову рукою.

— І все-таки, — не витримав хлопець, — що сьогодні за день?

— В календарі таких свят не відмічають, тому ти нічого не проґавив. Я вже казала, що до мене рідко заходять гості, а такі, з якими я сплю — раз на тисячоліття. Вся інтрига в одному реченні.

Тарілки та підноси з їжею спорожніли за кілька хвилин, після чого зникли так само як і з’явились: Іола скерувала рукою в бік скатертини, закляттям зв’язуючи її кінці до тих пір, поки вона не розчинилась у повітрі. Парубок трохи постояв на місці, а потім повернувся до кімнати, в якій прокинувся. Він переодягнувся та вирішив зайти до зали, де Іоланта вибирала одяг, в якому зможе піти на бал.

— Надто темна, надто світла, надто відкрита, надто закрита, надто, надто... — тихенько повторювала Іола, перебираючи свої сукні.

— Тобі допомогти? — Ірвін з’явився з-за її спини і знову приперся тілом до дверної арки.

— Якщо ти хочеш мені допомогти з вибором сукні, то тут і намагатись марно. Ні з чого вибирати. Всі вони це рівень «Топазового змія», а не офіційного прийому.

— Ти не можеш її начаклувати?

— У мене теж є ліміт магії яку я можу використовувати за певний проміжок часу. Мені потрібно трохи відновитись, але боюсь, що все одно нічого не вийде, бо я ніколи не бачила в гримуарі заклять, які могли б створити щось на кшталт цього. Може сторінки з ними хтось вирвав, може їх там ніколи не було. Сенс в тому, що з сукнею я пролітаю. — дівчина присіла та похнюпилась, підперши щоки руками.

— Ти забуваєш одну важливу річ: у нас є Еддрін, який працює в «Полотні Вереда». Підемо до нього, щось придумаємо. Це краще, ніж розкисати.

                                                        * * *

Погода в Цесорі була чудовою. Сонце почало повільно ховатися за пагорбами, фарбуючи землю в багряно-західний колір. Жодного натяку на хмари.

Не дивлячись на те, що це містечко є невеликим, тут відбуваються майже всі важливі офіційні прийоми, на які не з’їжджаються хіба що ледарі. На противагу звичайним королівствам, резиденція правителів знаходиться не в столиці, а саме тут. Королева Меліаль надто цінує свій спокій, тому питання військового характеру вирішуються в столиці. «Цесора — батьківщина магії, а не варварів з руками в крові», — любить повторювати королева.

Резиденція монархів зроблена у вишуканому готичному стилі, за побажанням бабусі королеви Меліаль — Ліан. Переважна більшість тогочасних замків належала до романського стилю, проте ця жінка обожнювала, коли маленькі деталі, немов партнери, з’єднувались в архітектурному танці, створюючи по-королівськи неперевершену картину. Цесорський замок в цей час можна було легко сплутати з собором: настільки ж просторий, величний та красивий. Навколо замку королева наказала вирити рів, залити його водою, а територію поза замком в межах муру зробити своєрідним озером та місцем для відпочинку. Через деякий час в озері з’явились маленькі мешканці, а навесні прилітали птахи, одними з яких були качки. Ліан страшенно їх любила і щодня, незважаючи ні на що виходила до озера та годувала звірів. Одного разу вона навіть взяла качку до тронної зали, де посадила її біля себе. З виразів облич прислуги потрібно було писати картини.

День народження будь-кого королівської крові завжди супроводжувалось помпезним святом, куди приходили за запрошеннями і без, нахабно переодягаючись в інтелігенцію, чаклунів та знать. Часто такі сабантуї ставали кривавими через те, що гості мали різні політичні та релігійні погляди і не знали як довести співбесіднику, що його позиція неправильна. Говорячи простою мовою, всі напивалися, як свині і шукали будь-яких неприємностей, аби на бенкеті стало веселіше. Тому ще за часів королеви Ліан було введено правило: поводишся як тварина, то й живи як тварина. Якщо хтось починав лізти в бійку, то королівська знать відразу ж підписувала документ, в якому всім купцям, трактирщикам та міщанам заборонялось контактувати з цією людиною. Трапилось кілька таких неприємних випадків і на застіллі цесорських монархів запанував спокій.

Сім’я не зраджувала своїм традиціям і заплановане свято принца відповідало всім традиціям старих часів. Біля брами замку стояли сторожі: в роках та не в найкращій фізичній формі. Один з них тримав в руках список запрошених, не виконуючи більше ніякої важливої ролі. Час від часу він навіть не дивився на тих людей, які приходили, тому це грало на руку людям, які хотіли задарма поїсти або непомітно щось утнути. Другий чоловік, на вигляд трохи міцніший, ніж його колега, був таким собі вишибайлою, який контролював порядок на вході, а потім вже й на самому застіллі. Але й він був зацікавлений своєю роботою, як зірка туманом. Якість роботи, відповідно, була не найвищого рівня.

Jeremy Horwitz: VR is about one week away from having its Super Mario 64 moment. I can’t get into details, but I don’t say that lightly. If you are even remotely interested in VR, the rules are about to be redefined, and jaws are going to drop. by Stellen999 …

— John in VR :) (@VRJohn1978) September 26, 2018

vive controller last tiny screw totally stuck by OllytheFoxcoon https://t.co/VcAaG3Y8jC #htcvive #vive #vr #virtualreality

— J D Wyre (@VRJohn1978) Jun 3, 2022