Sho

Моє роздратування впливає на інших, вони почуваються погано через мене. Чого я в біса не можу тримати це при собі?

Мотивації вчитися нема. Мотивація щось їсти/готувати також відсутня.

Я зранку максимум щось солодке їм, п'ю таблетки і весь день на вулиці (нотатка:я можу собі інколи зробити ланчбокс.Гроші я не беру щоб не протринькать на якусь фігню). Потім приходжу додому голодна як вовк і мені вже нічого не хочеться окрім полежати, полистати у телефоні (нарешті мій час за гаджетами зменшується).

Мама помітила те, що я намагалася (ні) приховувати і провела 'виховну бесіду'.

Я змінила психолога.

Моя мотивація робити щось продуктивне на нулі.

Саме в той час, коли я мала б дякувати собі за те, чого досягла. Але це здається нічим,у порівнянні з моїм становищем зараз. Ці відчуття тимчасові, вони нікуди не зникнуть, але принаймні не будуть тривожити весь час.

Спілкування з іншими здається порожнім, просто маленький крок до "нормальності".

Вже вкотре розумію що мені не варто сподіватися на якийсь глибший зв'язок. Це не означає що я перестала проявляти будь-яку ініціативу у розмові. Ні. Я просто перестала сподіватися що це переросте у щось важливіше за повсякденні розмови про ніщо.

Мене не полишають думки про справжню підтримку, якусь ніжність? Щоб хтось банально обійняв мене і побув тут без слів (бо я не зможу висловити свої почуття достеменно).

Так, ці всі речі теоретично я можу робити сама для себе. Але це складно.

Складно залишатися на одинці з собою і купою думок. Обійми не відчуваються такими важливими і цінними. Не знаю наскільки це здорово слухати сценарії власного самогубства чи ідеями як можно покалічити себе.

Я не можу контролювати думки, але маю волю не прислуховуватися до них і дозволити їм пливти далі за течією моєї 'хворої' фантазії.

Я не маю робити нічого цього. У мене ще є цілі, які принаймні потрібно спробувати досягнути. Але чи зможу я цього зробити без підтримки? Чи зможу вистояти це не потонувши? Без поняття.

І ніхто ніколи не дізнається цього, тож навіщо взагалі думати про це.

Треба зайнятися чимось корисним тут і зараз.

Це не надто складно, я помиляюся у дрібницях або у ступорі бо забула елементарне.

Сьогодні я вирішила погуляти, гадала зайти в магазин і купити лезо з іншими речами. Як раз я була сама. Але натомість я познайомилася з дівчиною, мені не хотілося купувати подібних речей у її присутності.

Згадуючи це, я лише можу подякувати їй та собі.

Топ ідей для малювання