***
Людство поволі учиться, в долі узявши кредит, і народи з народами, нібито, стають квитами. Здобуваючи мудрість коштом нових утрат, Східний фронт устаканиться, в Європі настане лад, і спокій. Не зараз, то років за сто. Народ із мужчин і жінок народить нових Кусто і Агній нових Барто, і безіменний фон, і всі вони увійдуть у галактичний фонд мільярдів живих істот, які переводили кисень. І кожен із них проведе – коротший чи довший, звісно, – плекаючи кожен своє, свій часовий відрізок. І дехто забуде за рік, а інші, можливо, за день, що в цій дурнуватій країні люди вбивають людей. Зараз. Не більше й не менше, можна і мимо пройти, бо жертвувати собою у нас належить святим, тим, кого не було останні дві тисячі літ. В сраку таку реальність і весь цей грьобаний світ! Ніхто ж не просить битися, просто не бути лайном, взяти і осягнути світлим своїм чолом - нам повернули гідність вартістю тих життів, кожен тепер вільний, навіть, якщо не хотів. Ми їм таки винні - найменше - лишатись разом, зберігати історію і цей, блядь, державний кордон. 2015
