#whriter

William S. Burroughs

Arthur Rimbaud

Звільнилася з роботи, аби написати книжку!

Ні, я не дочка олігарха, не дружина мільйонера, я не отримала спадок і ні, я не жартую. В цю нову пригоду я іду з останньою зп-шкой у кишені і розумінням, що хочу працювати лише на себе.

У мене не має контракту з видавництвом і розуміння як втілити свою мрію. А це саме Мрія. Перенесення думок на папер було моїм хоббі з дитинства. Я обожнювала вигадувати різноманітні історії і записувала їх. Перший детектив я написала у 11 років. Писала у загальний зошит і закінчила його за пів року. Це була історія про молоду жінку, якак шукала вбивцю свого батька, серйозного мафіозі. Вона закохалася в людину яку вважала вбивцею, а розслідування привело її до порогу власного дядечка. В кінці був хеппі енд. Цей рукопис і досі лежить десь у батьківському домі. Я його нікому не показувала.

Потім було ще кілька маленьких перемог. Я писала невеличкі новели для молодіжних журналів і іх друкували. Але фідбеку я ніколи не отримувала і у досить юному віці не розуміла, чи цікавлять вони читача, чи подобаються, та що про них думають. Тому перешла на онлайн платформи з фанфіками. О, цей жанр затягнув мене на кілька років. Я обожнювала всесвіт Гаррі Поттера і почала свій шлях саме з нього. Бо й досі не розумію, як Герміона могла закохатися у Рона. Але це не завжало писати й для інших фандомів. Що я можу сказати, тут я зірвала джек пот. Мої фанфіки були дуже популярними і я впевнена, що кожен п‘яти зі спільноти з ними знайомий. І після такого успіху я вирішила написати саме книжку. "Оріждинал", як би сказали фікрайтери. Пів року безперервної роботи і книжка була готова. Мій тодішній чоловік був моїм Аттікусом (голосом разуму). Він ретельно вичітав текст і сказав, що з ним можна звертатися до видавництва, що я і зробила. Написала в одне рашистське видавництво (прости Господі, але це було ну дуже давно). Вони відповіли одразу і запропонували викупити права на книжку. Або ж вони надрукують цю історію невеличким тиражем і половину реалізують у своїх магазинах. А другу половину я отримаю на руки і буду реалізовувати сама. На тй момент мій Аттікус оцінив пропозицію і сказав, що я маю послати їх до біса. Що я і зробила, тому що відчувала так само. Я розіслала пропозицію у інші друкарні і почала писати нову історію. На жаль, закінчити іі я не змогла. Розлучення повністю вибило мене з колії і письменництво я закинула. Потім будувала кар‘єру і мені було зовсім не до цього. Якщо чесно, багато чого у житті відбулося і до письменництва я повертатися не планувала. Але де-не-де пописувала нишком.

Минуло багато років перш ніж я зрозуміла, що маю купу класних та цікавих ідей. Адже я постійно читаю. І деякі книжки вводять мене у стан шоку. Як? Як таку мурню могли видати? Куди дивилися редактори? Що, у всесвітній літературі скінчилося вино?

Думка, про те, що потрібно спробувати ще раз, мене переслідувала доволі довго. Просто не було часу приділяти саме написанню. І тут такий шанс!

Так, мені страшно. Так, я розумію, що все потребує часу і успіх мені ніхто не гарантує. Але, я готова спробувати! Бо коли ж, як не зараз!

Моя книга, це детектив, триллер та відверта історія кохання. Вона об‘єднає культури, проведе вас звивистою дорогою пригод, заворожить та ви просто не захочете випускати її з рук, поки не дочитаєте!

Я вже третій день пишу 🤦🏼‍♀️ І головна загвоздка - я боюся того, що не гідна власних мрій. Ну, як так може бути? Адже, я хочу для себе найкращого! І в той самий час дуже боюся… Я, немов, знову з собою знайомлюся. Немов не знала себе зовсім, до цього. Це цікаво. Але процес не просувається 😂

Я майже не пишу зараз. Коли війна тільки почалася, я два тижні сиділа з головою у новинах. А потім отямилася і почала писати. Писати цілодобово, як божевільна. Ховалася у своїй новій книзі. Це рятувало.