🎄Різдво починається зі сходу.

Бійці НГУ «Азов» записали щемливе привітання зі Святвечором.

Western Ukraine: Jesus was one of us and he was born in this little village in the mountains right here on the sleigh

Sloboda: Bullshit! I heard he was born in a church in Kyiv and when Mary was done she was like "nice curtains, I'll be taking them with me, thnx"

Піккардійська терція - Добрий вечір тобі пане господарю 

Volodymyr Viatrovych

Нині-завтра ця пісня Миколи Леонтовича звучатиме по всьому світу. Цей текст про його твір, який ніхто не почує.

Пісня. Вже ранок? То він таки заснув. Попри вечірню тривогу, сон був глибокий і приємний. Багато світла і музики. Хор знов співав "Щедрика", зривав захоплені овації публіки. А потім була ще одна пісня і зала ошелешено мовчала. В очах кожного з присутніх світився захват. Саме про неї він мріяв відколи почав творити. Вона була прекрасна і він чітко пам'ятає її, кожен рядок, кожну ноту. Ця великодня веснянка досі звучить в його голові. Він може хоч зараз її записати. Треба зробити це негайно, щоб подарувати цю красу світові. О, він певен пісня затьмарить навіть "Щедрика"... - Вставай давай! - перебив захоплені думки грубий голос. Кричав чоловік, вирячивши на нього сірі очі. Страшнішим за шалений погляд було хіба дуло рушниці, спрямоване йому в груди. Сон миттєво зник, пригадалася причина вчорашньої тривоги. Нею був саме цей чоловік, який увечері постукав у двері батькового дому. Господар, в якого досі сила виховання переважувала звички, які гарантували безпеку, впустив незнайомця в хату. Той був напідпитку, хатнє тепло після зимового вечора налаштувало гостя на балакучий настрій. Від почутого тривога охопила вже не лише його, а усіх - батька, мати, сестру. В нього все похололо всередині, коли почув оте незнайомцеве "я в ЧК работаю". Той тим часом вів далі про свої подвиги у боротьбі з "петлюрівськими бандами", про завдання із нищенням їх отаманів. "Значить не по мене, - з полегшенням подумав тоді він, - принаймні цього разу". Ніхто з присутніх не підтримував розмови, та це не заважало балакучому чекісту не змовкати кілька годин. Врешті батько, помітивши позіхання непроханого гостя, запропонував вкладатися спати. - Ляжете з Миколою в кімнаті, мати постелить. На щастя там чекіст не продовжив балаканини, а майже миттєво заснув. Микола почав заспокоюватися і міг тепер думати про "Русалчин Великдень" - нову оперу, над якою працював. А за кілька хвилин, попри набридливий храп чекіста і попередні переживання, провалився в глибокий сон, який протривав до ранку.