rin

здається я зіпсувала мамин день народження... я навіть не пам'ятаю, щоб казала ті слова (нейтральні, нічого такого), але вони її ніби зациклили і тепер я сиджу серед ночі і думаю про це.

слухаю цю пісню і думаю про те, що планів на 2023 не маю взагалі.

першою буде джеррі. я ніколи не була фанаткою її творчості, але пісня класна й мені дуже зайшло. треба дочекатися живого виступу, але я бажаю їй перемоги.

другою в моєму топі є круть. я обожнюю її пісню "скажи мені" в оркестровій версії, а "колискова" для відбору така ж магічна.

ну і до трійки я просто мала додати демчука. це просто той тип музики, який я слухаю постійно і його пісня це саме те, що я додам до плейлиста. у відборі він точно не буде в топ3 (можливо місце десь 7-8), але як на мене вартий уваги.

гортала статистику й емоціно згадувала моменти, які пов'язані з піснями.

те, що тейлор буде топ-виконавцем, я навіть не сумнівалася. я ж буквально слухала її кожен день. загалом я задоволена підсумками. йду слухати річний топ-100 і плакати, бо перший трек там це:

і він реально асоціюється у мене з цілим роком. з усім болем і всіма радостями, з війною та страхом, але й прекрасними моментами теж. під нього я ридала, під нього дивилася на зірки літніми ночами, під нього гладила кошеня та під нього ж прощалася з людьми.

it's not about the result, but the process

справа реально не в результаті, а в процесі. я так багато часу фокусувалася на тому, щоб отримати результат у числах: лайки, бали, місця в рейтингах, стипендію врешті-решт, але це шлях до саморуйнації. це не дає відчуття щастя чи залученості, а лише відбирає сили.

а ще справа в прогресі.

бажаючи отримати миттєвий результат, я забивала на 99% своїх захоплень просто тому, що не отримувала бажаного одразу. що логічно, якщо я навіть не давала собі шансу. тільки зараз я починаю розуміти, що не вивчу нову мову за місяць, але кілька нових слів на день все ще краще, ніж нічого. кілька прочитаних сторінок краще, ніж зовсім не відкривати книгу, бо у мене немає часу читати годинами. кілька зіграних акордів краще, ніж гітара просто стоятиме в кутку кімнати.

загалом, все почалося ще рік тому, коли я вступала й не знайшла собі місця в універі. там було буквально все, але не книжковий клуб. книги були єдиним, чим я цікавилася на той момент.

потім я опинилася в самоврядуванні й хотіла запропонувати створити клуб на перших зборах після зимових канікул, але збори не відбулися через вторгнення. усім було не до того. але минув майже рік і я знозу повернулася до цієї ідеї. спочатку мною керувала чиста вигода: мені потрібні додаткові рейтингові бали.

тепер це ідея-фікс.

зараз я на стадії збору учасників і о боже, є люди, яким це також цікаво. у якийсь момент я думала, що туди прийду я та моя найкраща подружка, але тепер... зараз моїм клубом зацікавилася університетська бібліотека.

єдина, хто не в захваті, це моя тривожність. я переконую себе, що нічого страшного в цьому нема і що якщо щось піде не так, ці люди не подумають про мене "яка ж вона ідіотка". усе, що я можу це тривожно пити чайочок і дивитися, як потенційні учасники з дивно великою швидкістю заповнюють анкети на вступ.