Time heals all wounds

Тим часом я починаю вмовляти хлопців з кабінету віком 20-50 років станцювати на столах без футболок.

Половину поїздки в автобусі в мене на нозі лежала чужа собака. Коли мені випала можливість присісти, песик вирішив обнюхати моє волосся.

Я: Бабусю, ви куди біжете?

Сестра: Так ти ж сама його ввімкнула.

Новий рік - нова робота, в грудні 2024 року я нарешті звільнилася з колишньої роботи, і напочатку січня почала працювати на новій. І я більш ніж задоволена, це робота у Львові (а не в області, як раніше), в ІТ компанії, графік з 10:00, за роботу дистанційно не знімають 30% зарплати, немає камер в кабінеті і не відслідковують кожну хвилину запізнення, чудові люди і чудове ставлення до працівників, навчання проводять з матеріалами.

Після трьох днів роботи мене одразу ж запросили на новорічний івент, де ми розмовляли, їли суші і піцу, грали в настільні ігри. Люди, які вперше мене бачили, бігли до мене з обіймами, щоб познайомитися і привітати з вступом у команду. Моя начальниця (head, яка керує двома відділами), як виявилося, також полюбляє аніме, під час настільних ігор ми жартували і про шлюх, і про садизм, і про мазохізм.

Сьогодні з дівчатами йдемо в кіно на Ваяну 2.

Я *протягую їй яблуко*: Яблучко будеш?)

Я: Розумію, я теж їх не люблю.

Дівчинка: Ти вже закінчила школу?

Я: Вже коледж закінчила.

Д: Я думала тобі 19.