Frank Iero Ukraine

Скільки б хайпу не відбувалося, ніяк не можна було витягнути слів із самих учасників гурту щодо реюніону. Аїро продовжував постити про своє обладнання, ніби нічого і не сталося. 2/11 офіційний акаунт My Chem твітнув невеличке повідомлення: “Нам важко повірити у щастя, яке ми переживаємо протягом останніх кількох днів. З глибини наших сердець ми дякуємо вам за теплі привітання з поверненням. Ми справді не очікували цього. Незабаром побачимося.” Та саме через нестачу офіційних слів від учасників з’являється багато чуток і теорій. Є багато запитань, які поки лишаються без офіційних відповідей...

1. Склад гурту

Френк Аїро, Рей Торо, Джерард та Майкі Уей – усі запостили "RETURN” у своїх акаунтах в соц.мережах, тож із ними все зрозуміло. Хто буде на барабанах? Джаррод Александер, адже він теж запостив ту саму картинку, хоч і теж без жодного слова. Він грав з My Chem під час їхніх останніх (хех) турів, а також турив у складі гурту Джерарда Уея (а отже був у Києві!)

Як щодо Джеймса Дьюїса? Він був клавішником My Chem, починаючи з туру The Black Parade, і коли MCR розпалися, то розпочав проект Death Spells із Аїро; їхній альбом вийшов у 2016. Цього року Дьюїс турив соло із The Future Violents і жартував про реюніон на концертах. Але тут не все так просто. 7 вересня The Get Up Kids раптово і різко оголосили, що Джеймс більше не учасник гурту, якраз за тиждень до їхнього виступу на Riot Fest. Для всіх це було несподіванкою. Хтось жартував, мовляв, це через реюніон MCR, який скоро станеться, і Дьюїс братиме у ньому участь. Хтось відчував, що це досить дивний спосіб так про це оголосити, і що певно щось пішло не так. Хто зна  ¯\_(ツ)_/¯

UPD 20/11/19: Кессі Уітт зробила невеличкий FAQ на своєму сайті, й там повідомляється, що клавішником буде Джеймі Мухоберак, у минулому сесійний клавішник My Chem. Більше за посиланням: тут.

2. Нова музика і світовий тур

Поки що сам гурт нічого не повідомляв про нову музику. Були чутки, мовляв, 5/11 вони випустять сингл, а на наступний день оголосять тур, але цього не сталося, тож немає сенсу вірити кому завгодно, крім самого гурту. В результаті 5/11 My Chem оголосили, що вони будуть хедлайнити Download Fest у Австралії та Японії, а також концерт у Новій Зеландії – усе це наприкінці березня. Багато людей припускають, що це повномасштабний камбек і що буде і альбом, і світовий тур. Може, вони випустять записи їхнього недописаного п’ятого альбому, може, вони допишуть і релізнуть його, може, вони релізнуть щось нове, а “Paper Kingdom”/”MCR5” так ніхто і не почує, може, може, може... Кожний сподівається на те, на що він хоче сподіватися. Тож тут треба просто чекати на новини.

3. Нова символіка

Коли Усе Це Почалося, то My Chem постили сторіз в ІҐ із чотирма символами: свічка – clarity (чистота/ясність), піднятий догори кулак – courage (мужність), долоня – sacrifice (жертвопринесення) і сонце – devotion (відданість). Чи відповідає кожний із цих символів учасникам гурту і який з них відповідає якому – хто зна. Адже досі нам ніхто нічого так і не пояснив :)

Ще цікавий момент із вживанням слова return (повернення), адже за всі шість років відсутності MCR вживалися тільки слова comeback і reunion. Складається враження, ніби вони свідомо вибрали інше слово, аби оголосити про своє повернення.

4. Чи було це все заплановано?

Концепт Danger Days і “Ось, як я уявляв, що ми виглядатимемо у 2019″ навіть після розпаду змушували всіх сподіватися на камбек у 2019. Хтось сміявся над цим, хтось у це свято вірив, а потім це сталося, і тепер ніхто не знає, що і думати. Чи був хіатус запланованим? Чи було заплановане повернення саме у 2019? Та від дати концерту 20/12 до кінця року лишається лише 11 днів, тому здається, ніби хлопці в останній момент встигли вхопити цей шанс.

Насправді зважаючи на всі проекти, якими вони займалися під час хіатусу, важко сказати, що вони думали, що коли-небудь знову гратимуть разом. Взяти тільки соло-проекти Аїро і те, як він відносився до MCR як до одного зі своїх минулих проектів, і цілком можна ствердити, що вони самі не планували вертати My Chem. Та протягом років Аїро все більш вільно починав говорити про гурт в інтерв’ю, а цього року випустив Barriers і не приховував численні посилання на гурт у рядках чи у нотах. Як на мене, все вказувало на поступове “зцілення” після розпаду. Я думаю, що хлопці просто дійшли до такої стадії у своїх стосунках, коли вирішили, що можна було би вернути MCR. Є люди, які вже називають їх селаутами, є люди, які кажуть, що ними керують тільки гроші. А є люди, які знають, що MCR це MCR, і вони завжди робили неочікувані речі, при цьому залишаючись вірними самим собі та своїм фанам.

5. Що буде із сольником Аїро?

З миттєвою радістю після анонсу на деяких навалив нереальний сум через те, що, мовляв, тепер усім сольним проектам Френка настане кінець. Насправді ж нема чого сумувати, адже не відомо, що буде у майбутньому. Аїро може повернутися до соло в будь-який момент; так було з усіма його проектами. Хто б міг подумати, що Death Spells випустять альбом? Хто б міг подумати, що MCR вернуться? Хто б міг подумати, що альбом Leathermouth випустять на вінілі? Що нам далі чекати? Pencey Prep на вінілі? Новий альбом My Chem? Другий (!) альбом Future Violents? Чи новий альбом нової інкарнації соло-проекту? Чи все ж таки ту книжку, яку Френк намагається написати вже кілька років? Хто зна, що чекає на нас у майбутньому. Найважливіше те, що це буде захопливо.

ДМ: "Моя бабуся казала мені, що наша сім'я "психічно налаштована на всяке".

ФА: "О. На що саме?"

ДМ: "Ну типу на все."

ФА *сміється*: "ОК."

ДМ: "На багато всякого. Багато років тому моя мати дала мені цю фігурку Будди з таким собі червоним брелком, що з нього звисав. Тепер він висить над моїми вхідними дверима, до речі. Вона сказала: "Це оберігатиме твій дім." Тож це ніби оберіг. Розказую: параноя і тривожність моєї матері передалися мені, а додати до цього ще й мій ОКР (обсесивно-компульсивний розлад)… Кожного вечора, перед тим, як лягати спати, я перевіряю, чи виключена плита на кухні, я тру живіт цієї фігурки Будди, три рази перевіряю, чи зачинені двері, а потім я лягаю. Коли я прокидаюся посеред ночі, аби сходити в туалет, то повертаючись у спальню я такий *пошепки*: "Ох, дідько. Зачекайте-но." Тож я включаю ліхтар на своєму телефоні та перевіряю, чи не лежить ніхто під ліжком, чекаючи там, аби вбити мене *ШС починає сміятися*. Тож ось як виглядає моє життя зараз."

ШС і ФА: "Вау."

ФА: "Але все-таки… Почекай! Що ти такого зробив *ШС сміється* у своєму житті, що є хтось, хто хоче вбити тебе?"

ДМ: "Не знаю!"

ФА: "До того ж настільки таємно!"

[..]

ФА: "Але штука в тому, що якщо вони прокралися всередину, то тікати нікуди. Я бачив твою квартиру."

ДМ: "Там є вікно."

ФА: "І ти вилізеш через вікно?"

ДМ: "Я… я не настільки жирний, Френку." *регоче*

ФА: "Ні! Я не про це!"

ДМ *регоче*: "Це досить маленьке вікно."

ФА: "Ти б справді зробив це? Якби ти почув, що у дім прокралися, ти би вистрибнув з вікна?"

ДМ: "Ох, не знаю, я би мав спробувати. Не знаю, що б я зробив."

ШС: "В тебе має бути план."

ФА: "От і я про це."

ДМ: "У мене є кілька планів насправді…"

ФА: "У тебе є зброя?.. Схована?"

ДМ: "У мене є ніж у шухляді."

ФА: "Який саме ніж?"

ДМ: "О ні, я його дістав звідси, він тепер у машині. Дідько!"

ФА: "Що ж ти тепер робитимеш?"

ДМ: "Що ж я тепер робитиму?" *сміються*

ФА: "Тобі треба було би вистрибнути з вікна, піти до машини…" *регочуть*

ШС *сміючись*: "Повернутися назад і встромити ніж у вбивцю."

ДМ: "Я накидаю на підлогу всякого, типу пульти, ще щось."

ШС: "Ти маєш покласти кокоси на підлозі біля ліжка."

ДМ: "Шоне, ти геній!"

ФА: "Лайнокульки!"

ШС і ДМ: "Лайнокульки." *сміються* (це посилання на жарт із сьомого епізоду)

ФА: "Тож ти перевіряєш, чи нема нікого під ліжком… Бо…"

ДМ: "Так. Бо у мене в голові є ця дивна манія, що змушує мене думати, що хтось застрелить і вб'є мене. Поки я спатиму."

ШС: "А мені здається, з усіх ти би був останньою людиною, яку хто-небудь хотів би вбити."

ФА: "Я теж так думаю."

ДМ: "І я сподіваюся- Дякую! Я теж на це сподіваюся, але мій маленький скажений мозок іноді перенавантажується…"

ФА: "А чому ти думаєш, що вони б прокралися і чекали би, поки ти повернешся у ліжко і заснеш, аби вбити тебе?"

ДМ: "Розумієш, я не знаю."

ШС: "Аби він спочатку сходив у туалет. *ФА регоче* Спочатку треба дати йому поссати!"

ФА: "Так, хотілося б, аби він спочатку спустив це." *сміються*

ДМ: "Отут і є вся шиза. Я багато разів сам із собою це обговорював, мовляв, окей, я поссав, зайшов у кімнату і я усвідомлюю, зачиняючи двері- Адже там подвійний замок."

ФА: "НІ!!!"

ДМ: "Ще б пак. Я маю зачинити двері у спальню. У кожній квартирі, де я жив, я зачиняв двері."

ФА: "Ти знущаєшся!"

ДМ: "Ага. Тож я лягаю у ліжко і наступає цей момент реального, логічного усвідомлення, коли я думаю *повільно і спокійно*: "Ок. Чесно. Ніхто не проліз у твій дім. Ніхто не збирається прийти та вбити тебе. Ніхто *пауза і далі виразно* не є настільки хорошим убивцею *ШС і ФА РЕГОЧУТЬ*, що зміг би прокрастися у дім через вхідні двері, що зачинені *сміються*, і прокрався би у твою спальню, поки ти ссеш…"

ФА: "По стелсу."

ДМ: "… До того ж ти не так голосно ссеш. І прокрався би у кімнату, не вдарившись колінами об ліжко, яке знаходиться одразу після дверей, і не врізався у… Адже там повна пітьма."

ФА: "Повна темінь. І потім їм потрібно знову чекати."

ДМ: "Чекати, затримуючи подих, поки я повернуся. Бо, може, я пішов "по великому" *регочуть*, не знаю, я там уже якийсь час. *сміються* Тож цей план ніяк не міг би бути втілений в життя, але я все одно думаю: "Якщо я не перевірю, то я не зможу заснути, бо мій мозок думатиме про те, що, можливо, я все-таки мав би перевірити. Тому я просто перевіряю. Це легше."

ФА *сміючись*: "Хтось сидить там і думає: "БУДЬ ЛАСКА, ЗАСНИ ВЖЕ. Аби я міг тебе вбити. Чекаю тут вже 20 хвилин, ти не перевірив, і я чую, що ти не спиш." *врегочуються*

ДМ: "Тепер: це досить дивно, але коли я з кимось зустрічаюся і вони сплять у моєму ліжку…"

ФА: "Ти зачиняєш двері?"

ДМ: "Я зачиняю двері."

ФА: "НІ!!!"

ДМ: "Це правда. Я зачиняю двері, але під ліжком не перевіряю, бо я думаю *починає сміятися*, що я би почув, як спочатку їх вбивають. *регочуть* І якщо таке станеться, то мені ок."

Ще більше реготні, жартів і "локальних мемів". ФА ще каже: "Не дочекаюся, коли сам прокрадуся до тебе тепер і сховаюся під ліжком." ДМ каже, що це було чудове запитання, і вони переходять до наступного…

"Чи маєте ви улюблений мем з вами?"

ФА сміється і каже, що так. "Хтось відправив його мені нещодавно. Він неймовірний. Я не знаю, хто його зробив і чому. Не знаю, чи це посилання на їхній "локальний жарт" про мене… Але мені його відправив хтось, не знаю, чи сам автор. Самий жарт настільки смішний, що змусив мене сміятися вголос 20 хвилин, і я відправив його усім, кого знаю."

ШС: "Але ми не бачили його."

ФА: "Справді?"

ДМ: "Ні, нам ти не відправив."

Далі ФА нарешті знаходить цей мем і показує усім. Вибух сміху. ФА: "Це до біса геніально! Не знаю, чому його взагалі зробили. Це такий хороший мем. Я часто бачу різні дивні речі з моєю дивною пикою на них. Але цей мем такий смішний. Тут моє фото з якогось в біса 2001 чи щось таке, де я виглядаю максимально неохайно, а на тлі, як я розумію, фотка стелажів з предметами жіночої гігієни у супермаркеті, й підпис: "Агов кралю, я у відділі з прокладками, який у тебе розмір піхви?"

Хлопці регочуть і обговорюють те, що це дуже дивно, але все одно смішно. ФА пояснює, що йому хтось прислав це у Твіттері: "Я не знаю, чи мене хтось тегнув у розмові між двома іншими людьми, але я побачив цю хрінь зі своїм обличчям і подумав: "Джизаз, що це?" Іноді я клікаю на ці @нікнейми, знаєте? І клікаю на свій і просто починаю скролити вниз, а потім рандомно зупиняю десь і дивлюся, що там."

Далі серйозне запитання, на яке вони відповідають досить коротко. "Чи були якісь сварки між учасниками гурту, коли хтось йшов з нього?" (Не зрозуміло, про який саме гурт йдеться, може, про всі, у яких вони грали.)

ФА: "Оу мен. Ну, всі ми люди, тому іноді таке стається і важко одразу зрозуміти, що це не така вже й гігантська штука, але коли ти граєш у гурті у своєму юнацтві, коли присвячуєш цьому своє життя, а хтось просто каже: "З мене все, я пішов," – то це спантеличує, знаєш? Коли усю свою душу в це вкладаєш. Тож іноді тобі важко таке сприймати, але думаю, згодом це проходить."

ДМ: "Так. З віком ти перестаєш перейматися речами, які могли спантеличувати тебе тоді у юнацтві. Мовляв, і чому ми навіть злилися через це тоді?"

ФА: "Ага."

"Якби ви могли змінити ваші імена, які б ви вибрали?"

ФА – Стів, ШС – Чарльз Істер, ДМ – Дракула. ФА пропонує: Д-р Акула (Доктор Акула. Якщо чесно, українською це навіть краще, ніж англійською, бо Acula на жаль нічого не значить. Більше про цей прикол з Dr. Acula можете дізнатися отут на Вікі, до речі.) Жартують, сміються… ДМ каже, що було би кльово, якби в Старбаксі його називали Дракулою, але він ніяк не може насмілитися сказати, що його так звати. Ще ФА каже, що змушує своїх дітей називати його Доктор Батько (Doctor Father. Він твітив про це), але вони не дуже вірять, що це його справжній "титул", у чому він намагається їх переконати.

З наступним запитанням хлопці обговорюють те, що у ДМ є багато гральних кубиків/дайсів, бо він любить грати в Dungeons and Dragons і колекціонувати різні кубики, з різних матеріалів і бла-бла-бла. Саме запитання було, щоправда, про те, як вони пораються з депресією, і вони відповідають, що до цього треба ставитися серйозно і звертатися за допомогою. Далі запитання від "Френка з Нью Джерсі": хлопці повертаються до теми з привидами та обговорюють те, коли саме вони почали з'являтися, що потрібно для того, аби істота перетворилася на привида, і озвучують купу прикольних думок… [..]

"Френку, який твій улюблений рядок з однієї з твоїх пісень?"

ШС: "Я можу сказати, яка частина однієї з пісень Френка мені найбільше подобається."

ДМ і ФА: "О давай."

ШС: "Кінець в… Дідько, як вона називається… Почекайте. Я не буду тебе запитувати, хоча ти прям тут сидиш."

ФА: "Та я все одно напевно не зможу сказати."

ШС: "А, друга пісня. Veins. Саме кінець цієї пісні. Я завжди думаю: "Чому цього так мало?" Думаю, це одна з моїх улюблених частин з однієї з пісень Френка."

ФА: "Мені теж подобається. Дякую. Кльово. Є кілька рядків з тієї пісні, які мені здаються суперовими. [..] Не знаю, є кілька чудових рядків з альбому Pencey, які Хембоун написав, які мені дуже подобаються. “See you around sometime on the 6th of never.” ("Побачимося шостого числа ніколи-місяця," щось таке. Це останній рядок з PS Don't Write.) Цей рядок завжди виділявся для мене. І ще увесь текст 8th Grade."

ДМ: "Так, це була емоційна пісня для мене."

ФА: "Це була крута пісня."

Далі ДМ називає кілька своїх улюблених пісень, тексти до яких написав він: з його гурту Bride and Bastards такі пісні, як Prayer For a Homesick Sailor, Last Call, Fear and Loathing in New Jersey. Потім він каже, що його улюблена пісня з репертуару Френка це She's The Prettiest: "досконале аранжування, досконалий текст". ФА розповідає більше про пісню: "Це цікава пісня. Мені подобається, як з кожним разом, коли приспів повторюється, то до нього додається новий рядок. І це така пісня, яку, мені здається, я не чув раніше; саме написана про важкі романтичні стосунки. Бо зазвичай люди пишуть любовні пісні, де співається: "Все чудово, все ідеально," адже, ну, вам добре один з одним і все таке, але іноді ти перебуваєш у таких стосунках, де не через усе ти почуваєшся добре, знаєте? Але це не зменшує реальність і вагомість самих стосунків. Тож це була одна з таких пісень, коли я подумав: "Я ніколи раніше не чув пісню про такі незвичайні, нестандартні стосунки."

Далі хлопці відповідають на запитання про татуювання і розказують різні історії. ДМ поділився "п'яною" історією тату на його дупі… зате це було безкоштовно. Хтось порадив йому набити "heartbreaker" і розбите серце, а потім хтось, Шон чи Френк, запропонував "Hambreaker", адже його прізвисько це "Hambone". Тепер зрозуміло, чому в Хембоуна такий нікнейм у Твіттері. Коротше, жарти, сміх, весело.

Ще є вставочка де Хембоун каже, що це останній епізод першого сезону подкасту, і більше епізодів не буде до осені. Тим не менш, у середині липня вийшов десятий бонусний епізод, у якому брали участь The Future Violents, але про це вже у наступному пості.

Також обговорюють той факт, що Barriers записаний зі Стівом Альбіні, наживо, на плівку. Френк каже, наскільки запис наживо це крута штука ("Ми граємо в кімнаті усі разом, в усіх мікрофонах чутно звуки від інших теж. І я думаю, саме тому альбом і звучить таким чином. На альбомі ти чуєш, як ми надихаємо один одного прямо там. Ти не можеш підробити це.") і що, коли записуєшся на плівку, ти не можеш просто виправити якісь моменти: "Якщо почнеш шкрябати лезом по плівці, аби прибрати щось, то можеш випадково усе нафіг зіпсувати.*сміється* Тому краще все одразу правильно зіграти." На цій ноті інтерв'юер згадує цікавий факт про те, як Саймон і Гарфанкел записували свої вокальні гармонії, за які їх усі й знають: "Вони обидва співали в один мікрофон, бо коли вони записували свої партії на різні мікрофони, це просто не мало такий ефект, не працювало чомусь." У відповідь Аїро згадує старі студійні записи блюзових музикантів: "Гурт записується у кімнаті з одним мікрофоном, і коли настає черга одного з хлопців грати соло, то ніхто не підкручує йому звук вище, а він просто буквально стає ближче до мікрофона. Це так працювало. І є щось дуже особливе в цьому, щось дуже природне."

Також інтерв'юер запитує про те, чи Френк певним чином показував у альбомі те, що вплинуло на нього, й чи були в нього моменти, коли він думав: "Вау, не можу повірити, що ми змогли отаке записати" й "Не можу повірити, що це я." Аїро відповідає: "Так, звісно. Особливо коли записуєш пісню, яка зовсім виходить за межі твого звичайного репертуару. Як-от A New Day's Coming. Ця пісня – моя спроба записати соул-пісню з 1960-х. Любов до такої музики в мені виховав батько; Отіс Реддінг – один з моїх улюблених артистів усіх часів. Тож я подумав, що запишу таку пісню на кшталт чогось з репертуару Отіса Реддінга, і люди подумають, що це, ну, до біса дивно, та мені начхати. *сміється* Я просто зроблю це, подивлюся, чи зможу з цим впоратися. Думаю, ми змогли спробувати записати щось таке по-своєму, зробити свій варіант. І звісно є певні моменти, яких я хотів досягти… У пісні Mineral "Slower" є момент, коли все стихає, і це триває довше, ніж ти очікуєш, а потім різко звук повертається і просто ніби розбиває скло. Це найкращий момент, принаймні як на мене, який… який коли-небудь був. *регочуть* Це просто настільки гарна річ. І є такий момент в останній пісні в альбомі, 24k Lush, коли все сходить на шепіт, а потім різко повертається… Тож такі моменти і є цими маленькими "натхненнями", які ти використовуєш."

Інт.: "На останньому концерті My Chem, чи ти знав, що він буде останнім?" Френк: "Ні." Інт.: "Чи є дивне відчуття шкодування з цього приводу? Чи відчувається воно незакінченим?" Френк: "… Ні якось… Бо… Знаєш… Чи ти хочеш, аби тобі вистрелили в обличчя, чи в потилицю?" Інт: "…" Інт: *регоче* Інт: "Вау. Ти використовував це порівняння раніше?" Френк *сміючись*: "Ні." Інт: "Бо це моооощь. Мені знадобилося кілька секунд, аби допетрити. Я якраз балакав з Раяном з Yellowcard і він розповідав, що після того, як вони відіграли останній концерт, в гримерці всі плакали. Мовляв, не можу повірити, що це закінчилось. І воно мало скінчитися… Так, ти маєш рацію… Вау, ну і ну." *сміється*

Ще вже в кінці інтерв'юер запитує про можливість реюніону MCR, Френк фиркає. Інт: "Ну, може, в тебе є ще якісь мощні фразочки, як ота…" Френк *сміється*: "Ну, тоді скажу… Чи ти хочеш, аби тобі вистрелили в голову один раз чи ДВІЧІ?" *регочуть*

– Найкраща фестивальна історія?

“Не знаю, як люди роблять це... Ссуть у пляшки весь день і кидають їх в людей. *сміється* Це до дідька дивно! Не знаю, усі фестивальні штуки дивні. Думаю, фестивалі дуже схожі на Діснейленд: ти купляєш якийсь наряд і носиш його тільки в той день, бо він має сенс тільки в той час у тому місці. “О, звісно ж, я носитиму цей смішний капелюх з вухами у своєму повсякденному житті!” Ні, це так не робиться! “Звісно ж, я насру собі в руку й кину це на сцену!” Ні, ти не робиш цього в житті, але ти робиш це на фестивалях. Це супер дивно.”

Два найкращих спогади з Warped Tour: “Ми [My Chem] грали в Далласі тоді, може, на якомусь паркінгу. Ми грали якусь пісню, і раптом натовп почав заразом стрибати. І це так кльово – побачити, як натовп рухається так, як тобі завжди хотілося, аби він рухався. І я дивився на усіх цих людей і помітив одну голову серед інших: у нього було висвітлене волосся, він був у червоних сонцезахисних окулярах і тримав коктейль у руці, при цьому стрибаючи. Йому було так добре, він широко посміхався. І це був Метт Скіба [Alkaline Trio, blink-182]! Я подумав: “Вау, це чудово!” Отак ми і зустріли Метта Скібу.