🪐

Нещодавно хворіла і мала температуру 38 градусів. Але почувала себе так, наче мене поїздом переїхали. Всі кістки боліли. Так погано мені з такою температурою ще ніколи не було. Чим старше я стаю, тим гірше мені, коли я хворію.

Я так виснажена. Мені погано і сумно, і хочеться плакати, але я навіть цього не можу зробити.

Дуже хочеться кожного разу, коли засмучена купляти нові книжечки. Але тоді я б здохла від голоду, тому залишається тільки варіант сумувати ще більше.

Староста скинула розклад і оскільки вільних аудиторій нема, то зранку у нас пар не буде, зате буде третя, четверта і п'ята, шоста пара. Ну з плюсів - можна довше поспати, але мінусів більше.

Я вибачилася перед людиною три рази. Я пояснила, що можу бути холодною, бо маю багато проблем і проживаю не найкращий період життя. Я хотіла дійти до якогось кінця в цьому конфлікті, бо не люблю залишати речі не завершеними. Зрештою, як завжди я винна. Як завжди людина не хоче ніяк вирішувати ситуацію, а просто вкидає якісь повідомлення, а потім «давай відпочинемо від цих розмов» і ігнор. Пиздець.

Тільки розпочався другий тиждень лекцій, а мені вже хочеться вмерти.

П'ять років тому я не знала, що хочу від цього життя. Зараз я так само не знаю, що хочу від цього життя.

Склала список дорам, котрі почала дивитися, але чомусь з тих чи інших причин так і не додивилася, а зараз таки хочу закінчити перегляд. Назбиралось близько 20 дорам. Тепер десь треба знайти час, щоб їх додивитися, бо дорами справді класні.

Мені дуже важко зосереджуватися на чомусь одному. Я не можу читати книгу безперервно. Одне сповіщення з телеграму і от я вже гортаю тік ток, інстаграмі і взагалі все на світі. Я не можу робити якісь справи без музики чи серіалу на фоні. Але якщо я фіксуюся не чомусь, то я не відірвусь від справи взагалі, навіть їсти не піду. І разом з тим мені швидко набридає все, я нетерпляча, часто можу втратити нитку розмови і перестати слухати людину, бо відволічуся на якийсь умовний гарний ЛИСТОЧОК. Це капець. І я не знаю що з цим вдіяти.

Новий день, нова причина моїх родичів замахувати мене питаннями про кохання і кавалерів. Хочеться вмерти, а не кохання🙃

Треба заробляти гроші і йти до психолога, бо я вже заїбалася бути наодинці зі всіма своїми травмами.

Мене тригерить тема смерті, оскільки я дуже довгий час займалася селфхармом і сама часто єдиний вихід вбачала в ній. І шлях до зцілення зайняв в мене роки. Я готова підтримати людину як завгодно і я завжди це роблю. Але я не можу це робити і бути жилетом для людини і її постійних повідомлень про смерть і жарти нею смертю. І я говорила, що це сильний тригер для мене. Я хочу підтримати людину, але я не можу цього робити шляхом переживання травмуючих спогадів. Я не хочу бути поганою подругою, але я й не хочу слухати про те, що смерть вихід. Я просто хочу абстрагуватися від цього. Будь ласка.

Жах - це коли в тебе сезонна алергія, а таблетки закінчилися і ти в селі, де на найближчі 3 км. одна аптека і та не працює в неділю.

Тривожність це така хрень, яка покине мене напевно тільки, коли я буду в домовині. І то не факт.

Мені всього 19, а таке відчуття, ніби вже за 60. Одні болячки звалюються.