#cmcommitment

Скільки дріб’язкових, а часом і важливих обіцянок ми даємо собі щодня. А яких із них у нас вистачає сили волі дотриматися? На роздуми про це наштовхнула травнева тема — commitment (зобов'язання). Про важливі зобов’язання перед собою та те, як бути лідером і виховувати лідерів серед молоді, говорили з Аліною Носенко, директоркою Klitschko Foundation.

Сьогоднішня моя розповідь про те, як вести за собою команду, коли тобі 23, а два твої боси — чемпіони світу з боксу.

У фонд Кличко я прийшла в 22 роки. До того навчалася в Інституті міжнародних відносин. Я за фахом аналітик зовнішньополітичних процесів. Зазвичай люди з цією професією ідуть в МЗС чи іншу організацію такого ж рівня, але не в благодійний фонд.

До навчання в Києві я жила в Херсоні. У дитинстві мене виховували в дусі правильних дівчачих пансіонів, де дівчина має вміти все. І якщо випаде нагода зараз потрапити на бал із принцем, то вальс я затанцюю. Завдяки такому вихованню я стала універсальним бійцем, тобто з дитинства не боюсь особливо нічого, крім кажанів.

Вчитися я люблю, вчилася я багато. Вигравала стипендії Erasmus, навчалася в Берліні, по стипендії для молодих лідерів працювала в парламенті Німеччини в офісі Ангели Меркель. Я ходила з нею на сніданки. І все ніби так круто й недосяжно, як на той час, для більшості моїх однолітків, але в певний момент я повернулася в Україну і випадково почала працювати у фонді Кличка.

Співпрацювала з фондом я ще в Німеччині. Мій депутат у бундестазі якось попросила допомогти їй із одним проектом. Амбасадором його був Володимир Кличко. Так я познайомилася з фондом і почала робити спільні з ним проекти з Німеччини. Коли повернулася в Україну, виявилося, що тодішня директорка фонду — випускниця такої самої програми, як я. Тож моя вам порада: якщо берете участь у якійсь програмі, обов’язково знайомтеся з її випускниками. Вони вже пройшли певний шлях і можуть вам допомогти, підказати.

До навчання в Німеччині я працювала в галузі PR та комунікацій. Із третього курсу набувала досвіду в різних агенціях і після повернення теж пішла в одне агентство. Воно тоді мало клієнта з Кореї. У якийсь момент я зрозуміла, що мені не дуже імпонує піар корейського продукту, що прагне бути номером один, але насправді таким не є. Мій внутрішній commitment не відповідає тому, що я зараз роблю. У в школі, і в ліцеї, і в універі я займалася благодійністю, соціальними проектами і отримувала від цього задоволення.

Із фондом Кличко я на той момент уже не співпрацювала. Після тимчасового проекту не було вакансій, тож залишитися там не було можливості. Але з директором фонду спілкувалася. І якось вона подзвонила мені та попросила допомогти. Усі працівники фонду мали поїхати на відкриття ДЮСШ у Сєвєродонецьк. А в Київ того дня прилітала принцеса Майя. Оскільки я знала німецьку мову, то могла її супроводжувати. Я зустріла принцесу, провела з нею всі заплановані зустрічі, прес-конференції. Під час вечері вона сказала мені, що братам дуже пощастило, що я в них працюю. Я відповіла, що лише одного разу робила з фондом волонтерський проект. «Треба терміново їм написати, що вони втрачають крутого працівника», — відреагувала принцеса, і я не сперечалася з нею ;)

З Майєю я ще працювала над одним проектом. Разом ми літали в Донецьк, і мені навіть пропонували переїхати туди працювати. Цікаво, що до того я довго і марно шукала роботу. А після повернення з Донецька мене одночасно запросили на співбесіду в МЗС і запропонували роботу в фонді Кличка.

Так я потрапила до братів і в 22 роки почала працювати менеджером молодіжних проектів. Але впродовж року, який я працювала до позиції директора, я не реалізувала жодного молодіжного проекту. Було так багато поточних завдань, як-от полетіти на бій, організувати кінопрем’єру фільму чи щось подібне, що проекти я не встигала навіть почати, не те щоб повністю реалізувати. Наприкінці року Віталій Кличко запросив мене на обговорення і сказав, що хоче, щоб я стала директором фонду. До того ми з ним якось обідали і він багато мене розпитував про різні речі. Коли я запитала, чому він так цікавиться, то почула відповідь: «Мені подобається, як ти мислиш, як ти працюєш з нами ці півроку. Ми хотіли би подумати про щось більше для тебе». Через півроку я дізналася, що вони прийняли рішення призначити мене директором — у 23 роки, з командою з 10 осіб і величезним бюджетом.

Перший рік був повен викликів, один з яких — керувати людьми. Це дуже складно. Мій commitment — це лідерство. Я постійно прагну бути лідером, вчуся керувати людьми так, щоб вони теж ставали лідерами. Вважаю, що головний виклик лідера нині не тільки в тому, щоб постійно розвиватися і оточувати себе такими ж активними особистостями, а в тому, щоб виростити лідерів з тих, хто працює разом з ним.

Наступні 4 роки я дуже багато працювала. І зараз вважаю, що фонд є одним із найсильніших, найпрозоріших, найвідкритіших фондів України з чіткими та зрозумілими правилами, чого часто бракує в українській благодійності. Наприклад, наші правила — реалізовувати тільки спортивні, освітні та наукові проекти, працювати тільки для молоді до 30 років, не надавати фінансову чи спонсорську допомогу. Завдяки цьому ми не розмиваємо свою діяльність і почуваємося впевнено.

Брати колись сказали мені одну фразу: «Для нас немає нічого неможливого, а якщо ти працюєш у нас, значить і для тебе». Коли ти втрачаєш відчуття страху, жодних меж для тебе більше немає. Цим правилом я досі керуюся, і мої колеги це знають.

А тепер кілька практичних порад із власного досвіду керування командою.

Мій головний девіз у житті: допомагати тим, хто поруч. Іноді це дуже важко, іноді потребує багато внутрішніх сил, внутрішнього стержня. Я закликаю вас усіх бути емпатичними і поставити собі одне-єдине зобов’язання на все життя — бути людиною.

У фонді ми часто згадуємо таке африканське прислів’я: «Якщо хочеш бігти швидко, біжи сам, якщо хочеш бігти далеко, біжи разом з іншими». Потреба робити багато речей разом з командою іноді змушує йти на компроміс. Я часом на нарадах мовчки слухаю колег і думаю, що могла б розповісти те саме швидше, зрозуміліше і т.д., але якщо я зараз не дам людині змоги висловитися і вона не отримає від мене зворотній зв’язок, то, імовірно, не стане тим лідером, яким я хочу її бачити.

Раджу кожному знайти свій баланс – розуміти, де твої сильні сторони і слабкі. У боксі є таке правило: потрібно не посилювати свої слабкі сторони, а розвивати сильні. Я не завжди згодна з цим. Але здебільшого ти продаєш себе через свої сильні сторони, а слабкі намагаєшся завуалювати або якнайшвидше змінити.

Важливо розуміти і відчувати себе. Зараз дуже популярно розповідати про свої історії успіху, лайфхаки і факапи. Читайте про це, але пам’ятайте, що у всіх нас свої перемоги і поразки. Аналізуйте, чи можете застосувати чийсь лайфхак для себе. Якщо так, то одразу пробуйте, робіть перший крок.

Дякуйте людям, які вас підтримували і допомагали. Так ви зможете будувати гарні взаємини на роки наперед. Коли я була молодим працівником, мені здавалося, що я вже гори звернула, а мені все ще не подякували. І зараз на управлінській посаді я зрозуміла, що іноді не дякую за роботу, хоча розумію, що вона класна. Постарайтесь пообіцяти собі вчасно казати людям те, що може їх мотивувати, потішити, зробити відкритішими. Так само кажіть і про те, що вам не сподобалося, щоб наступного разу подібна ситуація не повторилася.

Будьте трішки божевільними у стосунках з людьми. Пропонуйте те, що, може, ви б самі ніколи не зробили, але ви точно знаєте, що друг або подруга погодиться на будь-яку вашу пропозицію. Людей об’єднує не спільне місце роботи і реалізовані проекти, а разом пережиті емоції.

Шукайте в своєму житті менторів. Ці люди вам завжди підкажуть, куди йти, якщо вони самі цей шлях уже проходили, і залюбки поділяться з вами своїми знаннями.

Результат наших проектів — це ми самі, це наші команди. Без команди ми не можемо нічого. Підтримуйте свої команди, любіть їх, створюйте нових лідерів. Будьте хоробрими, щоб бути першими.

Sherbrooke, le 12 juin 2018 – La prochaine matinée créative de Sherbrooke se déroulera ce vendredi 15 juin sous le thème « CRAFT ». L’art est l'instrument dans lequel l'authenticité de l’artisan est communiquée. Et si en devenant une meilleure personne on devenait par le fait même un meilleur artiste ?

Anh Minh Truong est un réalisateur et scénariste pour le cinéma, la télévision et le web. Sa filmographie compte 17 courts et moyens-métrages, et il a réalisé plus d’une cinquantaine de publicités, vidéoclips et séries télévisées. Jusqu’à ce jour, son travail lui a valu une quarantaine de prix et distinctions. Se consacrant désormais à la forme du long-métrage, il a trois films de fiction en chantier, de même qu’un projet documentaire.

Si Anh Minh travaille quotidiennement à maîtriser son art, c’est qu’il cherche constamment à en améliorer et comprendre l’outil principal : lui-même. Il sait donc que ce sera une quête sans fin…

« L’artisan doit faire preuve d’humilité envers son art, puisque la créativité est une démarche à deux sens. L’objet créé par l’artiste sert en quelque sorte de catalyseur de son identité et en contrepartie, il se retrouve également transformé par son art. » mentionne Véronique Viens, hôte des CreativeMornings.

Sherbrooke, le 23 mai 2018 – La prochaine matinée créative de Sherbrooke se déroulera ce vendredi 25 mai sous le thème « COMMITMENT ». Une vie créative est construite sur les engagements que l’on fait à nos projets et aux personnes qui nous entourent. Cela peut ressembler à un acte de foi. Mais n'est-ce pas l'essence même de mener une vie créative ?

Frank Poule, poète public et co-fondateur des Soirées Slam du Tremplin œuvre depuis 13 ans à donner accès à la poésie. Il est connu pour ses performances surprenantes, son dynamisme et sa volonté à partager sa passion de la poésie. C'est pourtant son enracinement dans sa communauté entre autres à travers son poste de directeur du Tremplin 16-30 et surtout le père d'un fils magnifique, son engagement le plus profond. 

« Un engagement est une promesse d’être entièrement présent, c'est un état d'esprit qui en dit beaucoup sur le caractère d’une personne. Frank Poule nous partagera comment cet engagement peut également se transposer au jour le jour dans sa carrière professionnelle. » mentionne Véronique Viens, hôte des CreativeMornings.

DISEÑO CON COMPROMISO

Cuando Natalia Ochoa, Arquitecta, diseñadora de joyería artística y docente, llega a Mistral, lugar que por primera vez recibe a la comunidad CreativeMornings/Bogotá, me acerco a ella para conversar mientras van llegando los asistentes de la charla.

Le pregunto qué entiende por compromiso. “Compromiso significa que nos importe lo que les pasa a los otros.  Que nos involucremos con el crecimiento de la sociedad y que no seamos indiferentes”, responde.    

Ochoa lidera TheBosaYorkDream junto al diseñador de moda Christian Colorado, un proyecto que busca la transformación y el desarrollo social, utilizando el diseño como una herramienta de inclusión, con el fin de identificar oportunidades que permitan reducir brechas sociales, y convertirlo en un agente de cambio que no solo forme diseñadores, sino seres humanos.  

Lo más importante en su vida es Gian Luca, su hijo de 11 años, y tampoco puede vivir sin sus estudiantes y la docencia, por eso los últimos cinco años de su vida los ha pasado dictando clase a adolescentes. Le fascina Perú y México la cautiva, y luego de vivir 7 años en Valencia, España, también cataloga esa ciudad como una de sus favoritas.  Es hincha enfermiza del Santa Fe porque de chiquita su papá siempre la llevaba al estadio.

Durante el tiempo que conversamos no para de sonreír, quizás un indicio de su compromiso con la vida, y de ayudar a quien lo necesite siempre y cuando esté a su alcance.

El lugar ya está lleno. Ochoa deja un vaso de café sin terminar sobre una barra y pasa al frente para dar inicio a su charla.  Nos saluda y dice que agradece nuestra presencia y que, ya que estamos ahí, vamos a quedar conectados con lo que tiene por decir.  

Cuando entró a trabajar al SENA hace 9 años, descubrió un mundo que nunca había habitado.  “Descubrí realidades que me tocaron la vida”, dice.  

En esa nueva etapa de su carrera, se cruzó con Colorado, con quien hizo clic de inmediato por su afinidad por el diseño y el compromiso social.

Nos cuenta como Colorado, a los 13 años, llega de desde Caldas a Bogotá a buscar a su mamá. A esa edad la capital le da la espalda, pasa premuras y comienza a consumir droga y luego cae en el alcohol.

Cuando cumple 19 años, Colorado piensa: “Tengo que salir de esto, no puedo seguir así”, y se da cuenta que es bueno para el diseño de modas. Su hermana le cuenta sobre una convocatoria del SENA.  Ese fue el punto de giro en su vida.  Pasa el examen y comienza a estudiar la carrera “Diseño para la industria de la moda”, a tejer sus retazos de vida para darle forma.

El concepto de diseño de TheBosaYorkDream apunta a que lo inclusivo sea exclusivo, dónde la creación no es solo estética, sino el reflejo de lo que acontece en la sociedad. “Todo lo creativo debe construir sociedad porque es el reflejo de ella misma”, cuenta Ochoa.

En octubre de 2017 les llega una invitación del New York Fashion Week, en la que les anuncian que quieren contar con una colección de Colorado en una pasarela de talentos emergentes.    

En ese momento Ochoa se encontraba fuera del país, pero sabía que debía apoyar a su pupilo, convertirlo en un referente social. A dos semanas del evento, luego de la emoción de la noticia, Colorado le dice que no puede ir, que no cuenta con los recursos. “Yo tampoco, ¿qué hacemos?”, le pregunta Ochoa.

Diseñan la camiseta New York Paris Bosa que transmite un mensaje poderoso. ¿Qué tenía que ver vivir en un barrio marginal, la moda e irse a Nueva York? Ochoa se da cuenta de que las personas no compraban una prenda de vestir, sino un sueño; un mensaje ensalzado en una frase que le había escuchado a Colorado: “Podré salir de Bosa, pero Bosa nunca saldrá de mi”.

Les va bien con la venta y en 48 horas cumplen la meta. De esa manera Colorado viaja en febrero, con lo justo, a Nueva York.  Su éxito es tal que de nuevo lo contactan para tenerlo en la edición de este año, pero con una pasarela principal patrocinada por el evento.

Ochoa considera que lo que le ha funcionado a TheBosaYorkDream es el trabajo en equipo, uno en el que todos los involucrados lograron sensibilizar y tocar fibras.  Su derrotero ha sido no vender productos, sino conciencia y estilo de vida, sin caer en el rol de un diseño superficial y efímero; en otras palabras no se trata de diseñar únicamente productos y servicios, sino condiciones para mejorar la calidad de vida de las personas.  

CreativeMorningsBogotá le quiere dar las gracias a todas las personas y organizaciones que hicieron posible esta edición: a Ícaro Films por la impecable producción audiovisual del evento, a Paleta Digital, nuestro gran aliado, por todo el material impreso; a Juan Felipe Rubio, por hacer parte de la familia CreativeMornings/Bogotá y por el registro fotográfico; a Mistral por acogernos en sus agradables instalaciones y brindarnos un deliciosos desayuno, y como siempre a toda nuestra comunidad creativa por su participación y buena energía en todos los eventos.

Los esperamos el próximo viernes 8 de Junio para hablar sobre Craft (Oficio), esperen pronto más información sobre el evento en nuestras redes sociales.

Escrito por: Juan Manuel Rodríguez Bocanegra,