My first art exhibition on a very important topic for me. I would be very grateful if you read the description, thank you❣️
Eng.
Fawn for two years
Kryvyi Rih, Ukraine
This is a sensitive collection of memories, and at the same time a refuge from an event that is difficult to discuss. The title of the works combines a character who is directly depicted in each drawing, and with whom an emotional connection is built in the process of experiencing it; and a traumatic event, about which we know only partially - from the title and the context of the creation of the paintings. The event is not discussed, described or depicted on the canvases. It is present somewhere far away, deeply hidden between the strokes.
The paintings are the consequences of this event in their manifestation.
In some ways, the form of presenting personal experience is quite unusual, because the focus is shifted from the event.
The triptych of paintings, framed in self-created frames of different emotional tones and biblical motifs, is dedicated to my favorite character - Sam Winchester, with whom in the process of accepting the event I built the emotional connection that I needed the most: closing, running away and hiding like a fawn.
The experience depicted in the paintings is very intimate, like a personal diary entry.
An excerpt from it, written during the process of creating the works:
“Maybe I even block myself from the possibility of missing and crying for my dad, so I shifted this focus to Sam, so that it would be easier for me to do it. I started watching this series [Supernatural] the day after my mother told me that my dad had disappeared [He is now considered a missing Ukrainian soldier]. And there was also this plot in the first season: the brothers were looking for their father, who had not been able to get in touch, and I remember well how I watched this series in the kitchen while my mother was cleaning something, and I felt the trigger.”
This was probably my most biblically accurate obsession with something. I reflected a lot, transformed, combined and recognized myself in the characters on very deep emotional levels. Sam Winchester is still the brightest muse for me. I will remember and miss her every day and I will never find words that are accurate enough to describe how deeply I felt about her as a character and what this contact did to me.
The focus in life is shifted (forced to be shifted) in exactly the same way as in paintings, but at the same time the personal experience is not at all slandered or embarrassing. This focus allows the author to talk about her experiences. To expose the suffering of the inner struggle through a familiar, safe, painless and natural way, while not forgetting to whom it is dedicated in the first place.
[Never stop supporting Ukraine in its fight against the terrorist country russia and its crimes against civilians and POWs.]
Укр.
Оленя два роки
Кривий Ріг, Україна
Це — чутлива колекція спогадів, і водночас прихисток від важкої для обговорення події. Своєю назвою роботи поєднують персонажа, якого безпосередньо зображено на кожному малюнку, і з яким у процесі переживання будується емоційний зв'язок; і травмуючу подію, про яку відомо лише частково — з назви та контексту створення картин. Подія не обговорюється, не описується і не зображується на полотнах. Вона присутня десь далеко, глибоко захована між штрихами.
Картини у своєму прояві є наслідками цієї події.
З якогось боку форма подачі особистого досвіду зовсім незвична, адже фокус зміщений від події.
Триптих картин, оформлених у власноруч створені рами різних емоційних тонів та біблійних мотивів, присвячується моєму улюбленому персонажу — Сему Вінчестеру, з яким у процесі прийняття події я вибудувала емоційний зв'язок, якого потребувала найбільше: закриваючись, тікаючи і ховаючись, мов оленя.
Досвід, зображений на картинах, дуже інтимний, як запис з особистого щоденника.
Уривок з нього, написаний у процесі створення робіт:
«Можливо, я навіть блокую в собі можливість сумувати і плакати за татом, тому я змістила цей фокус на Сема, щоб мені було легше це робити. Я почала дивитися цей серіал [Надприродне] наступного дня після того, як мама розповіла мені, що тато зник безвісти. А там ще й такий сюжет був у першому сезоні: брати шукали свого батька, який не виходив на зв'язок, і я добре пам'ятаю, як дивилася цю серію на кухні, поки мама щось прибирала, і зловила тригер».
Це була, напевно, моя найбільш біблійно точна обсесія з чимось. Я дуже сильно рефлексувала, трансформувалася, поєднувала і впізнавала себе у персонажах на дуже глибоких емоційних рівнях. Сем Вінчестер досі для мене найсвітліша муза. Я буду згадувати і сумувати за нею кожного дня і ніколи не знайду достатньо точних слів, щоб описати, наскільки глибоко я відчула його як персонажа, і що цей контакт зі мною зробив.
Фокус у житті зміщений (змушений бути зміщеним) абсолютно так само, як і на картинах, але при цьому особистий досвід зовсім не є спаплюженим або ніяковим. Цей фокус дає змогу авторці розповісти про пережите. Викрити потерпання від внутрішньої боротьби через звичний, безпечний, безболісний і природний спосіб, заразом не забуваючи кому в першу чергу він присвячений.
[Ніколи не припиняйте підтримувати Україну в її боротьбі проти терористичної країни росії та її злочинів проти мирного населення та військовополонених.]
