Yellow flur text on white pages
написано Собачкою Ґуґл & Dr Pseudopod
In love with myself and pizza, behind someonelse’s garage
Напевно, підключення до світу ідей Платона відбувається так: Колись він вигадав великий текст, книгу, яку друкують світло-жовто-зеленими фарбами по білому, але воно світиться лише у флюрі, тож читатимуть тільки під флюрою, всередині семісфероїда, але семісфероїдів вигадав не Прамакс, ні, а Бакмінстер Фулер, також відомий як мандрівний народний діджей-мінезінґер Роберт Де Кек Поні Йорж, психонавт, бард, піонер лайфстайлу та середнього брейку, герой Наддніпрянщини та Міжбугщини, альтернативний кобзар правого та середнього берегу, ікона метамодернізму, розповідає про свої міжзоряні подорожі, затягується люлькою та бубонить:
“Я завжди щось записував, зізнаюсь вам, коли літав, розумієте, під кайфом, психеделічні подорожі-польоти всередину себе, напевно ви назвете мене ґрафоманом, так, так, але
але це було б величезною ласкою та честю - носити почесне ім’я ґрафоманіака, тож нумо. Назвемо щось.
Дуже цікаво спостерігати у розширеній свідомості ступінь емоційності залежно від стану задоволеності фізичного тіла (артиста).
Люди, яким зле - більш різкі й алертні, на відміну від задоволених, релаксованих, щасливих, (артистів), які не мали важкого дитинства,
а ось моє тіло під наркозом,
воно нікому не зробить зле
основна проблема цивілізації у тому, що охорона починає якось заздрити контенту, зазіхати на контент, але не збагнувши його, намагається вкрасти хоча б шматочок, якщо ж лишатися весь час тверезим й алертним, через деякий час можна спробувати когось із них вбити, складна персоналія, що ж подієш, але ліпше вам не забороняти мені приймати ліки,
коли ти, начебто, думаєш, що твій рівень алертності найвищий на районі,
твій айкью найвищий, твоє тіло найрозвинутіше, твої думки найчистіші,
але ж це дещо має означати,
це дійсно дещо має означати!
ти замислюєшся “Що саме? Що це значить? Що я крутий і маю взять найліпше? О, тааак! Тааак! Я беру найліпше, давайте мені усе й загорніть, будь ласочка”
це якось тупо, не елеґантно, ніц, вбивство недоречне, таких ліпше мучити
довго-довго мучити, обмежувати контроль над системами органів,
дарувати його знов, і знов забирати
груба кострубата дошка на підлозі vs нано-дози серотоніну
це вже залишилось у минулому сторіччі
я знов повернувся в загадковий світ самотньості,
коли це тільки твій сон, і ніхто не підтвердить, що так, ми бачимо це разом
в психеделічному стані люди радіють, посміхаються й танцюють,
деякі грають музику, деякі пливуть на дошках вниз по ріці
деякі їдуть на роверах крізь пагорби,
малюють, або злягаються, всі задоволені й хочуть ще. “
ти можеш автоматизувати музику, щоб займатись текстом, щоб слухати алгоритм в той час, як пишеш і навпаки, думати про те, що написав в той час, як програмуєш патерн
якщо ти не любиш текст, то він тобі ніц не потрібен, саме так
тож завантажувати цей секс доведеться декілька парсеків,
а потім ще й обробляти дані
Пішов сніг, дуже великими слонячими шматками, я не бачив, щоб хтось хоча б на мить підняв голову в повітря й подумав, що це все означає.
Але то й добре, тому що cougar-тітонька зробила мені смачнюще капучино i передала у віконце, яке її відділяє від людей, майже не дивлячись на мене й у небо. Вона не була відлюдницею, ні.
Концерто для пустої зали. Прилягтрон.
Тієї ночи я закохався у маленьку чорну машинку, а також у маленьку чорну собачку. А потім зранку у крука, який імітував автосигналізацію. Все ж ліпше, ніж закохатися у мента чи москаля. Якщо ж ти покохала мента чи москаля, шляхтичка, я ніколи-ніколи до тебе не повернусь. Хвойдо. Ти просто не вивчала добре біологію. Й ти не розумієш, що таке любов. І ти не розумієш гібридизації. Якщо твоє інфантильне лібідо не розпізнає мене як генотип-супутник, як генотип-донор, то значить так воно і є, що ж, ну ок, я продовжу пошуки далі, але доведеться ігнорувати тебе, напевно, демонізувати й забути. Можливо, десь є червоношкірі, жовті або чорні панянки, які не покинуть і не завдадуть мені стільки болю й страждань, як ти, чорнобриве ніжне упиздіння. З якими все буде нескладно й без драми.
Це була репліка Мікрогріна вночі. Монолог розумної рослини, що опанувала мем самосвідомості.
Створіння, схоже на Робота-їжака поспішало по своїх нічних справах
рухалось воно досить тихо, не сипіло, не плювалося й не кашляло
працювало воно на апельсиновому сокові та кокосовій стружці, назвемо його Роберт Де Поніхоп
безліч маленьких нано-реакторів мешкали всередині нього
й люди часом могли просто його не помічати
хоча й грітися від нього психеделічною енергією глюків
які воно поглинало й виробляло
наразі воно займалося концертною діяльністю,
але в романтичному, інфантильному, іраціональному сенсі цього слова,
концерто для пустої зали,
упороті сесії, що не записуються,
Фільм, у якому тіп гикає, плямкає губами, пускає слину прилюдно, але продовжує знімати кино, мукає як корова, проплентав вздовж Веґано-хуліґано, зняв усе, як вони винайшли енергодайні гіфи, які після розміщення на екрані генерують потоки світла, тепла й звукового випромінювання.
Той тіп взагалі був якось пов’язаний з музикою, він вважався автором ідеї басів з-під землі, коли ти прислухаєшся до звуку, який йде з-під землі, і чим довше слухаєш, тим більше в тебе басів, але ти не розумієш, що це музика й вона кимось створена, ти думаєш, що це вібрація, знаки планети, рух континентальних плит, але там під землею живуть маленькі люди й виробляють цю флеґматичну музику, яку вони вважають за священні хвилі насолоди, ми ж з вами розуміємо, що вони відірвані від нашої реальності, у своїй самоізоляції вони самі собі формують кристал, але це ж вже не наша проблема, так? Вони ж інші, вони ж - не ми? Нехай слухають свій нойз і пруться, якщо їм так подобається. Чи вони приймають участь у демократичних виборах? Чи вони взагалі на щось впливають? Хто пише для них біт?
Розумієш, малий, спочатку тобі треба стати Девідом Боуї, а тільки потім вести ранкову програму для дівчат “Чи можливо жити з людиною, яка не стриже волосинки у носі?”
але потім ми винайшли телешоу “ХайрАлярм” і заробили купу грошей просто ні на чому, на ідеї, відомий артист за певний, звісно, гонорар, на деякий час відмовляється від продукування своєї пекельної творчості в обмін на головну роль в телешоу - він робить людям фрістайл-ірокези і всілякі інші веселі панківські зачіски
Все трапилось іще до того, як з’явився генеральний план “що робити, коли ці вар’ята прийдуть знов”. Тисяча клаберів проти тридцяти пнів з автоматами? Треба забирати зброю й накачувати цих телепнів кетаміном, мають бути спеціальні дівчатка-секурітас, зі шприцами, які штрикають нападників в шию або в пику, штрикайте мусорів, спеціальні щитки з порошком зомбі, як протипожежні, “у випадку проникнення розбити скло й дмухнути порошком в обличчя людей зі зброєю”
“хлопці, майдан за те й стояв, щоб людина-зомбі отримала… дупу!” але її ж власними зусиллями, якось так непомітно і серйозно, гуманно, тож рекурсія, як ми вміємо, спочатку доріжка кокосу, потім удар струмом з прихованих шокерів, потім сеанс терапевтичного кетаміну, потім електромагнітне навантаження, потім антикорупційне розслідування, потім повкидайте всіх мусорів до саб-басу, ми промиємо їхній мозок хвилями бобра, закиньте їх восьмерною дозою даб-степу й дімича, нехай до дзеркала не зможуть підійти, нехай жеруть свої погони, нехай їх до діареї лякають власні думки про улюблені телевізійні канали. Влаштуймо їм футуризм тут і зараз. Секс. Як сталося, що ти створив із себе монстра за допомогою централізованої мережі зомбування?”
нехай стануть справжніми підарасами в фуражках, чесно й міцно дрючать одне одного на танцполі, а не сублімують це на клаберів, досить знущатися над правом святої суботи, музикою й соціальною самоорганізацією, вам просто кортить зазирнути в дупу кожному з цих чудових молодих людей? сховайте щось в дупі колеґи та зазирніть туди, будь ласка. Там теж незле.
нівроку всі плазми переходять в алярм-режим, на екранах з’являється обличчя капітана, він скрізь вуса вокодерно реве: “в нашому клубі облава! будь ласка, самоорганізуйтеся й потравіть їх, не випускаючи назовні, це герметичне суспільство, люди зі зброєю тут у капкані, будь ласка, активуйте порошок зомбі, будь ласка, активуйте порошок зомбі, дівчата, демонструйте цицьки, хутко увімкніть алярмові димомашини, двері заблоковано, газ пішов, натягніть, будь ласка, маски, мерщій”
Крук - розумний птах, він спілкується із тобою, навіть домінує час від часу, але йому подобається, коли ти вдало імітуєш його мову у відповідь
Вівця залишила мене у рік вівці, і якщо абстраґуватися від імен, прізвищ і сумних деталей, то це майже кумедно. Чоловіча постать, що викликала легку параною, захват і майже закоханість з перших днів знайомства, у відповідь підступно зруйнувала моє кохання, поцупила мого постійного партнера у мандрах, послідовно узурпувала мою хвору безнадійну квіточку, перетягнула вектор уваги на свої нудні тіло та розум, зпровокувала мій спонтанний акт саморуйнування й привабила тварин низького світу - мусорів. Які можна зробити висновки з цього досвіду? Дуже прості й зрозумілі - не кохай вівцю, не кохай мужлана, не кохай нікого, хто викликає в тебе бодай невеличку параною, кохай тільки золоте сяйво (всередині себе), яке протуберанцево виринає назовні, їбаш і забий, забий, а потім їбаш, не апелюй до емпатії, це все хімічна маячня, в тебе не так вже й багато часу, декілька сотень світових років, ти вже попереду на три кінських корпуси, ніж був раніше, (ти впевнений, шо не десь поза, або обабіч?) але саме зараз не треба зупинятися. Ти завжди був їбаньком, самотнім потороченим замріяним їбаньком, визнай це, і до біса твої кубики на пресі - воно цікаво тільки тобі й споживачам світлин, відтоді, як поні не має права порівнювати себе і тусуватися з кіньми, маленька собачка - все життя цуценя.
Поні має бути зле, зле, зле. Але чому ти й досі не зле, їбанько-поні?
Тільки не треба казати, що той, хто кохає, ніколи не назве об’єкт кохання вівцею. Їбанько-поні має на це виключне право. Обіцяю присвятити окремий есей метаморфозам об’єкта кохання поні у вівцю. Анімалізація страждань. Біль як руйнівна сила, біль як оператор зміни фокусу, понурий хвіст, кількість і якість болю, сила, неочікуваність і підступність болю, тупий біль та самотність - ось символи й меми, якими ми оперуємо.
Зміни болячі, але вони дають змогу зосередитися на головному і позбутися всього зайвого, згадати, що ти за кєк.
Їж свої свастики та гриби, курво!
Грьобані фашисти скрізь бачать тільки подібних собі.
Це була кав’ярня у старому місті, кава, печиво та цукерки у вигляді свастик, грибів та лакричного фюрерського мусташа
бармен з фюрерськими вусиками, до кожної склянки додається наліпка-мусташ, або вуса на паличці, конвертики з грибами, всілякі страви з грибів, грибзотто, лампи матмоси та стімпанкова кофемашина
але ми можемо заварити каву на сухому спирті?
або ти сам собі завари каву на сухому спирті, покруч
музику ми вмикаємо ту, що нам заманеться,
а також читаємо вголос 1000 страв з горішків.
І вона прийшла туди зі своїм знайомим, який так ненавидів дорослих. Й ми мали полагодити його несамовиту макитру. Але нам довелося відключити його свідомість на декілька годин.
Студія Свастика, так ми назвали свій маленький клуб любителів tb-303. Ні, лайно. Ліпше - Собачка Ґуґл! Собачка Ґуґл.
Мило з коров’ячим лайном.
Зранку все було мляво, але потім щось стало відбуватися, якийсь екшен, якась поплава, щось незвичне, але пиздувате, як не намагайся це описати з інших кутів зору.
Коротше, Максвел-псевдобомж плюнув на тії металеві двері з мандалою, тому що Волошин цього разу просто йому не відкрив. І Волошин, тіп, поліз в інтернет, щоб знайти, “як_перемогти_прокляття*
Перемогти його, до речі, дуже просто - описати в літературі з нижнім підкреслюванням underscore:
псевдоаскет_Максвел_плюнув_на_металеві_двері_які_його_
багато_разів_впускали_в_тепло
“купіть_мені_солоденького”_плямкав_псевдоаскет_Максвел
він_нібито_ходив_до_Лаври_
вважав_себе_то_шаманом_то_лівобережним_святим_
вже_майже_старцем_то_Ігі_Попом_то_Кеном_Кізі_
то_групою_Діілайт_то_Рам_Дасом_
то_іноді_питав_чи_є_в_хаті_алкоголь_
повільно_випивав_усе_й_починав_палити_просто_у_кухні
полюбляв_заблокувати_айпед_спамом_про_дитячу_порнографію
але цього разу він вкинув ватного диска до унітаза
на прохання прибрати його звідти дуже здивувався, підійшов, подивився, як воно там плаває, і нічого не зробив, тільки витаращив очі й огидно покривив рота
Вдягнувся, натягнув окуляри з шаленими діоптріями (хоча в нього все із зором гаразд, в нього ще були окуляри без діоптрій, напевно в них він відчував себе Ґанді)
вигукнув “да пашол ти” й пашол нібито до ліфтів, але убік і на балкони, довелось його виштовхувати
а потім Нюша дала мені мило з коров’ячим лайном з Варанасі й сказала помити їм двері, і все те прокляття сконало
Дякую тобі_мала_за дах над головою_за всі твої подарунки_за наші спільні мандрівки_Венецію_за океан_за есід_гриби та круглі разом_за фрісбі та Барселону_за твої тлусті дупку_підборіддя та черевце_які ти дарувала мені просто так_а потім_коли вони стали підтягнутими та звабливими_вирішила подарувати комусь більш фотоґенічному й домінантному_з яким шляхетно й не соромно заходити до ресторану або пити міщанську каву в кав’ярні на Подолі. За щоденні рейди твоєю автівкою будь якої погоди відвезти на роботу/з роботи_за підвищений_менторський тон_за млявий хворобливий секс всередині автівки_за стрес_за категоричні відмови поїздити разом на роверах_за несприйняття Сен Семіль’ї_за відразу до сільського життя_за пошкрябані руки та обличчя_за нестерпність_за кота_за істеричні волання_за маніакальну рефлексивність_коли за дві репліки ти отримуєш по обличчю своїми ж арґументами й репліками_але перекрученими проти тебе_нарешті за єгипетського масажиста_який мав тебе п’яну у готелі_коли татусь відправив тебе відпочити на море_а я залишився тут їсти папір наодинці у пеклі та сумувати
Собачка Ґуґл помахала ручкою, саркастично проплямкавши “я тебе кохаю, хвойдо”
Ми перемогли твоє прокляття разом, але далі вже кожен мав петляти наодинці, коли з’ясувалося, що інтерпретації відрізняються, а цілі помінялися, або й взагалі були іншими з самого початку
You’ve lost me in park Guel.
Коли вона покинула його вдруге, з цим ніяким блондином з безгубою посмішкою зиґзаґом, якось пригадалося й все інше, що виносило йому мозок у минулому, й цього разу він не був впевнений, що її треба рятувати, та вже й не дуже хотілося після всього того болю, який пульсував у сонячнім сплетінні, панянко
ти загубила мене у парку Ґюель, коли мені так кортіло поспати після безсонної ночі на вечірці, поспати бодай десять хвилин і йти далі, але ти не залишилась зі мною, і потулила до тих пряничних хатинок сама, цікаво як ти собі все це усвідомлювала на той час? Ти не зупинилась почекати декілька хвилин, натомість покинула покруча-коханого на лаві посеред парку самого-самісінького, як виявилося потім, з вимкненим телефоном, без точної адреси, куди повертатися, і зі сльозами на очах, коли він прокинувся і не побачив нікого поруч
чи ти просто мене не кохала, а відчувала симпатію, як до маленької упоротої собачки у костюмі прибульця?
нехай вже лишається, як є
приготую собі зелений чай
Він підняв очи - на шматочку тістечка сиділа собачка Ґуґл, сиділа й посміхалась йому, щойно помахала лапкою.
Раптом автопілот увімкнувся й вирівнявсь, декілька кроків міді-клок працював з шаленим прискоренням, але потім стабілізувався. Розвернув на 270 градусів та змінив курс.
Вони весь час знаходили нові планети й телепортувалися туди, але поодинці, малий, поодинці. Ти мав створити своє рослиння, твариння й хмари. Своє планетарне море. Ліпше та лагідне. Коханців, які плодяться та розмножуються, пишуть книжки та малюють абстракції, навалюють психеделічний хаус посеред ночі,
Ти маєш створити малий каботажний флот, заснувати мегаполіс з хаток на дереві, написати серіал, де головним героєм весь час лишається ноутбук, який закохується у іншій ноутбук, але той кохає інший ноутбук, а той у свою чергу закоханий у маленький лаптоп, або у всіх їх разом, або у деяких тієї ж марки, або різних марок, але із подібним контентом, або у того, що без контенту взагалі, це ж так поетично, або у тих, що об’єднані у спільну мережу, або навпаки у тих, хто роз’єднаний, але ґенерує контент і час від часу виходить онлайн etc.
Але зараз ти летиш у модулі. В тебе є завдання. Ти маєш відшукати планетоїд. Це урятує всіх нас, ще й принесе купу лакшері мінералів. Коли люди не розуміються на мінералах, ліпше про лакшері нехай нічого не кажуть. Лакшері - то мінерали, кристали, сплави, ефірні оліі в герметичних контейнерах. З них Лейзі Джек може зробити тупо що завгодно.
Писати в стані запаморочення, коли немає змоги увімкнути семплер, єдине, що можливо робити у стані майже нудоти й пост-вечіркового вівторка, за весь час місії він записав вже тринадцять альбомів, мала,
усвідомлення того, що ти вільна, але це також і трошечки сумно, адже я не можу привласнити ці малі дупцята, бо вони від того зів’януть та нудьгуватимуть
Деколи роман був би про те, як зникають крапки у кінці речення, тож можна вважати думковий потік безперервним, який сублімує певні ферменти крові, іх плин, послідовність та метаморфози, як у фантазійних мріях снів
Текст, що впливає на біохімію мозку кожного разу, коли його перечитують
Наш герой запаркував свій зореліт біля портика за допомогою звичайного велосипедного ланцюга, який зазвичай носить на поясі
Візуально зореліт був схожий на скутер, який міг левітувати й перетворюватися на кокон, зменшуватися у розмірах, або збільшуватись незбагненно досхочу поволі напевно й шан
Але насправді нагадував керамічний банан з седлом.
Конденсатори працюють на нас, мала, начебто саме вони навівають це марево, потік сновидінь, до якого ти доторкаєшся після роз’єднання Еґо.
Потім, коли прокидаєшся, затихає інтершум, Еґо повертається, воно ніби окреслює коло, всередині якого галас приголомшено, і на тлі порожнечі, що дзвенить, народжуються окремі секвенції думок, вони витинаються Еґо навпомацьки, як семантичні привиди.
Вуалітрон дарує мешканцям фортеці визволення від фантомної параної.
Схоже на їжака створіння демонструє щасливим колядникам на святковому майдані флюоресцентний пеніс, що сяє неначе сонце, пеніс до речі, не такий щоби й дуже великий, але вишуканих ліній і форм.
Уяви собі тисячу гітаристів на даху хмарочосу,
задроти-айтішники повилазили із затишних прохолодних кубиків на перерву,
зібралися гуртом й волають на весь квартал своїми конденсаторами, процесорами, овердрайв сустейнами, навалюючи та роздаючи гімна з-понад обрію
звісно, ти їх не бачиш, бо вони дуже високо, їх ледве чутно,
ще й вітер час від часу зносить сю ентропічну симфонію кудись убік,
та це навіть і не симфонія, вони й не намагаються грати синхронно,
це тупо соляки, причому у кожного свій, досить складні соляки, всі з різних пісень, чужих пісень, не своїх.
єдина вимога - щоб було технічно й голосно. Й щоб впізнати було можна бодай шматочок. Щоб скрізь какофонію проривалися іноді Афекс Твін, Твін Пікс, Дівчина З Іпанеми чи Тінь Твоєї Посмішки, Майлз Девіс або навіть клятий Пінк Флойд чи Ай Вона Бі Седейтед, чи Андерволд Борн Сліпі, чи 808 Зе Бейс Квін тощо
Омант каже, що вони за фаєрволом, але ж то лише його уява, не більше.
Це просто сублімація дитячих фантазій менеджера, мрії про рок-зірковість, навіщо ж для цього фаєрвол? Вони вимикають фаєрвол, коли виходять на джем-сешн. Принаймні, все шо вони лабають, не приховується від оточення:
Крізь сутінки лібідо та гормонів,
крізь безперервну каву кофіпойнтів,
крізь невігластво, й математику, й амбіції
крізь відсторонену помсту традиційній патріархальній культурі домінування найсильнішого, а може, ще й трансформацію культу сімейного багаття, дідько знає, що було спочатку, й що на що вплинуло?”
Я компресую іхній галас на два поверхи нижче даху, мені потрібно саме лише відлуння, сухий залишок, похідна артефакту, абсурдний екстракт антропоцентризму, яким так солодко жбурляти у тих, хто оцінює навколишній світ за ієрархією крутоти. “Так а шо той тип, Максим, він крутий чи як?” - звичний початок розмови між двома домінантними телепнями. “Та нє, який він крутий, тупо дрищ, дивак, якого ніхто не розуміє, шо він буровить, хоча в нього була автівка, але він її позбувся, уявляєш? Який він крутий коли в нього немає тачки?”
Я вже передчуваю шалену розвагу. Мені знадобиться для цього купа речей: глобальне потепління, нанотехнології, фотоелементи, напруга на східному фронті, інфляція, що галопує, знецінювання нафти, зростальна популярність всього, що несе на собі наліпку"орґанік", даун-шифтінг, хендмейд та DIY, глобалізація, синґулярність, та ще декілька таємних складових. Як веґанізм, наприклад. Або Мандри get lost. Або три доби в океані на самоті.
Круті починають плавитися й осідати, відразу видно, хто з чого зроблений, у кого всередині кристал, а в кого - їстівний слиз.
Міцні виявляються купою поживного м’яса, а тлусті - джерелом жирних кислот, на яких екраноліт може пропхати триста морських миль. Звичайно, ті, хто здавалося б, нікому й не потрібен, з жахом споглядають зміну одного метанаративу іншим, скелети проти зомбі, як я й казав - це метафора внутрішньовидової боротьби, скелети залишаються живими, бо вони абсолютно не корисні, там нема, що споживати. Машина бажань просто не помічає скелетів, в той час як вони помічають, що реальність змінилася, й той Інший - це вони, і поруч багато схожих на них, й напевно, саме тоді вони розуміють, що настав час злягатися.
кожного разу він поспішає з мішком, у якому подарунки
але кожного разу втілюється в іншого персонажа,
гардероб трансформується у інші речі,
ось і тепер він - дивак на ровері у новорічну ніч
у плеері грає п'ятигодинний трек “число Пі до тисячного знаку”
гамселить по заметеній снігом дорозі по білій смузі проміж автівок
які стоять на червоному світлі
власне десь там попереду має бути його окреме світло
в щілині проміж жовтим та зеленим
і власна доріжка, власне смузі, власна гербатка рівноваги
він виривається вперед лише на мить
гамселить елеґантно кілька кадрів, ярдів
аби всі занотували його неперевершену дупку, думку
потім, звичайно, обганяйте
але сраку Вам вже продемонстровано
а також можливість міжатомних мандрувань, маневрувань
у навколоядерному просторі,
але весь цей простір, весь цей час
Власне Колобок ніколи й не був спечений. Його всепереможна сутність - це живе тісто, дріжджі, що приймають будь-яку форму й ростуть далі. Форму зайчика, вовчика, ведмедика чи дельфінятка - будь що. Це одвічна придніпровська пшенична протоплазма, якій волхвами задля зручності було надане локальне ім'я “Колоб ОК”.
На його там ніхто не чекав, але коли він приїхав, начебто весь час переймалися, коли ж він, нарешті, приїде.
Тому коли громада занотувала, що замість хліба у супермаркеті чекають на того, хто їх сьогодні з'їсть, хлібні скульптури та барель'єфи, довелося вводити окремий рік Хлібних Героїв.
На всіх полях зібрані семена рослин перетираються, змішуються із джерельною водою й додаються у дріжджевий пул. И кожен, хто долучається до цього пулу, стає причетний до Колобка.
Апокрифічні тексти стверджують, що навіть Лис не мав змоги знищити Колобка. Офіційна історія завершується на моменті “Лис пожирає Колобка”, але що там далі - невідомо. Згідно з властивостями дріжджевої протоплазми, єдине що спливає на думку - це кошмарна ерозія Лиса, коли токсичний Колобок роз'їдає його зсередини. Тісто поглинає тіло, хутро й душу Лиса й певною мірою доміксовує його до тіла й душі Колобка. Він стає більшим, хитрішим і трошки рудого кольору. Тому новий Колобок може вважатися, деякою мірою, також й Лисом. На певній стадії роз'їдання ми мали б змогу побачити навіть транзітивного Хутряного Колобка, дивний гібрид Лиса й Колоба.
В деяких варіянтах Лис взагалі не може сжерти Колобка, він тільки намагається його вкусити, як той охоплює його структуру, обліплює спочатку його мармизу, а потім, нарешті і весь хвіст до кінця.
До речі, всі тварини по ходу п'єси не насправді жеруть Колобка, навіть дід та баба у самому початку. Всіх він перетравлює та розчиняє у собі фантасмаґоричним ґлютеном. Але дітей це б нажахало, тому волхви вживають метафори й змінюють реальний хід подій. Ми маємо таким чином редукцію з метою щастя. Простіша історія, яку легко можна інтерпретувати на різні лади.
Він навіть нікуди не котиться, тільки реве потужно, немов паротяг, а всі персонажі самі приходять до нього і намагаються використати його як харчі, в той час як він є монокультура бактерій та культовий об'єкт почитання, його вік налічує десятки тисяч років з того момента, аж коли еволюція викинула на берег протожито, або дещо дуже віддалено схоже на нього, стімпанка від пшениці, пращура з малими зернятками очей й довгим волоссям, яке з часом обскубувалося у ірокези та оселедці.
Колобок - неперевершений пантофаг, тобто для його експансії може бути використана будь-яка біомаса. Десь під землею, певно, можуть існувати неорганічні сліпі колоби, які живляться нафтою й газом, а може й магмою, але вони ніколи не виходять на поверхню, що позбавляє нас можливості стверджувати про непримарність самого факта їх існування.
Існують уявлення про Колобка як метафору нашої планети. Сфероїд, представлений сукупністю елементів, що входять до його складу, але водночас - єдиний гіпер-організмус, що булькає й пухкає вулканами, обертаючись навколо гіпер-реактора-Сонця.
Варто нагадати також, що й Чорнява Свинка - лише метафора, суб'єкт поверхні Колобка, об'єкт поклоніння, а не харчової промисловості. Також - промінь природньої любові, а не м'ясо. І тому кожен дід та баба, які ріжуть Свинку на деталі та споживають всередину, перетворюються на неї й страждають. Але там взагалом трохи складніший принцип, тому що Свинка деякою мірою не протоплазма, а дещо більш продвинуте еволюційно. Можливо, вона й несе в собі певний протоплазмічний меседж, який коротко окреслюється одним словом “Всеїдність”, але дріжджі як такі в її душі відсутні, й вона не росте більше, аж доки не вмирає, але народжує нове покоління, тобто це обмежена кількість циклів у форматі однієї істоти, та постійний процес існування, контінууму поколінь одного виду.
Але суспільство в курсі того, що можливі й інакші схеми. Тістечко кохання, яке з’їдає дівчинка з багатої сім‘ї.
“Я просто тістечко, мала… Скажене закохане волохате тістечко… Що котиться поверхнею сферичної ляндшафти та кумедно волає час від часу…”
Ще до того, як почалася остання серія “Джеймс Бонд - Президент Золотої Орди”, маленький кінотеатр, облаштованний у старенькому пасажирському літаку був ущент забитий дітлахами, діти-герої зібралися біля екрану
“Найновіший диктатор планети Нік проти Нічних Дітей”
Диктатор наказує своїм зомбі знищити дітей-ендемиків та заселити усе алкогольними створіннями півночі. Нічні діти частково гинуть, але перемагають. Бо усі це бачили. І діти, що вижили (хоча вони й програли спочатку), знімають про це кіно. Диктатор намагається знищити фільм.
Здавалося б, усе під контролем, але в останню мить підключається якась нова могутня сила, і ситуація змінюється кардинально, неочікувано. Диктатор не може знищити фільм. Ті, що програли, раптово перемагають.
Голодні діти-скелетики з темними великими очима блукають у тумані Майдану сновидінь і нарешті дістаються диктаторського палаццо.
Диктаторські дітки мирно сплять у своїх ліжечках. Перша леді нестримно хропе в темряві поруч. Привиди шкребуть нігтями по склу панорамних вікон і витріщуються на мешканців кімнати. Аж поки один маленький скелетик не знаходить шлях через засувку в комині…
Панорама чорно-білих дерев у снігах Тмутаракані. Синхрон:
“О, так ми досить маловідомі, моє сонце, ми маємо помірний зиск з цього, але більш відомими, більш свідомими, то було б на більших обертах, тому якнайкомфортніше - любити вас усіх як ви є, і не намагатися “кращого вимагати”, але прагнути і візуалізувати це “краще” поруч із собою, ба навіть бачити це “краще” просто у повітрі, у панорамі серед дерев зненацька, у сході сонця від краю тихого, немов дзеркало, моря, у зоряному небі, в сяйві ранкових очей, у холодному джерельці, у нагрітому камінні, у хатці на дереві, в безлічі грибів раптово після дощей, у співі птахів…“
Якогось дня О-панас прийняв рішення весь час ходити зі зброєю, принаймні з палицею, якою він постукував по усіх предметах, перевіряючи їхню тональність, а краще з револьвером, щоби коли доведеться зустріти ворожого гопліта, ідентифікувати його, і на конфіденційному віче миттєво транспоніювати у сі-бемоль-мажор. Навіть у побутових ситуаціях, як то рибальство або бухач. У бухачі навіть важливіше.
Тому я не дуже злякалася, коли він без попередження увалив цього здоровезного, втричі більшого за них, рептилоїда веслом у скроню, щойно той підплив до них майже нечутно в тумані, і в нього було щось на передпліччі.
- Це охоронець диктатора, він був аґресивно налаштований, він стежив за нами із самої Бороклави. В мене не було шансів у прямому зіткненні. Це єдине, що було в змозі урятувати нас. На ньому кров сотень людей, птахів і тварин.
Тоді я побачила, що до плеча у того був пристібнутий ніж, на грудях перетинки та хрест, а на спині витатуйована церковна архітектура, а значить -
Це спеціальний архитектурний аґент, візантійський акцентуатор, збагнула я. Вони підвладні більш екзотичним та гладким упирям при державних посадах. Але небезпечні від цього не менш.
Зазвичай вони вкладають гроші в ортодоксальні споруди накшталт трапезної чи лазні, а також раз у житті наважуються на будівництво серйозної храмини. І кожного разу будують її без відчуття стилю, навмання, але весь час виходить візантійський стиль, тому вони і вважаються за його провідників на планеті. Хоча насправді вони просто вбивці на замовлення.
Це душі вбитих та закатованих будують храмину руками ката, тому я завжди незручно почувалася в цих непристосованих до життя спорудах.
Мені завше кортіло вирахувати принцип, за яким біологічні об'єкти підпорядковані одне одному у ієрархію, але у випадку з людьми це дуже швидко заходило у глухий кут. Що там вже казати про упирів.
Те, як вони виглядали і те, який меседж собою несли, було наразі для мене поза межами кореляції. Але вірогідно, що на певному синестетичному рівні Візантія означає золото означає червоний колір означає фуражку означає наказ означає зомбі
ми були ґотами, аутистичними туманними рунознавцями
І в його літопису був також злий принц із краденим кристалом, злий король, який замінює файли на погані, коли ти спиш, та злі міщани, які скрізь намагаються пропхати своїх родичів, бо інших вони не мають, а незнайомцям не довіряють і взагалі не сприймають їх за рівних собі
(тому мала, тобі так потрібно мати бек-ап у будь-який час)
а проти них - ціла армія школярів у сноубордичних шоломах, які вже напевно є істотами з нової епохи поруч із ним, підстаркуватим катом. На їхньому боці гірські патріоти, діди, скіфи та афганці, плюс весь час з'являються якісь канадські та австралійські месники-супермени, за братів і сестер, знищених злими силами піл час Голодомору. Дід Тощо, Дід Квапно, Дід Штовхитроль, Дід Кворум, Дід Хутко, Дід Топірець, Дід Файка, Дід Буравчик та дід Полубот.
Дід Тощо Укулеле, худий маленький дід придніпровського походження, десь з середини течії, там де болота й гори разом, засмаглий та сухий, як ялівець, ви б навіть і не помітили його у натовпі.
Деякі джерела стверджують про нього як про найстарішого аборигена Батавії, Австралії, дехто бачив його серед індіанців Британської Колумбії,
він має здібність з'являтися усюди уночі у таємний, але жартівливий спосіб,
ніби жартома знаходить їстівні коріння та гриби, полює на блискавки, дезінтегрує демонів
відрізняє добрі наміри від недобрих просто заплющуючи очи,
лікує піснями, варить воду, розповсюджує екзотичні рослини,
створює та удосконалює систему підземних ходів і печер,
але не йому належить цей рукопис, що ми відновили зрештою по деталях, які були презентовані Вкупкою Скрабе та Психонавтами Буга на щорічному потлач-фесті західного узбережжя.
Невідомий літератор записав серію снів, які з'явилися до нього коли він не спав, а чекав на них; все що йому вдалося записати, було досить важким для прочитання й сам майстер невдовзі залишив нашу комуну.
Наміри цього літератора наразі нам невідомі. Адже ціла ієрархія тоталітарних потвор хотіла живитися з його ідей, неважливо що він мав на увазі, саме їх увага завжди була фіксована лише на ньому, але ми також намагалися пристосувати будь-які з описаних ним образів до свого нікчемного утилітарного пантеону крутоти, безглуздя та святої мавп'ячої води. Як колись мажорним синочкам кортіло узурпувати джаз, панк, техно, кайт-серфінґ, лсд та довге волосся. Як колись ці імбецили спробували зписати в нього твір на вільну тему. О, так. Вони завжди матимуть жахливі проблеми через невірну інтерпретацію. Симулякри симулякрів, подоби подіб. Це твір на вільну тему. Яка в тебе тема?
Академічна кліка, що вважає, нібито в неї є ексклюзивне право на zeitgeist, врешті решт захлинається у своїй ґеґемонії. Монополія потужних. Домінування династій. Близькородове зхрещення. Всьому цьому протистоятиме дещо маленьке, майже нікчемне, майже фотон, квант енергії, ґравітон, дід Тощо на великій швидкості пролітає скрізь туман, в ергономічних окулярах, з веселками в очах.
Академія панку? Лайно. Академія нойзу? Фікція. Школа електронної музики? Ну так, добра ідея постригти мажорів на гроші. З чого ви взагалі взяли що йдеться про музику? Хто вам сказав, що це має бути тільки так, а не інакше? Навіщо академізувати техно? Щоб позбавити його живої непередбачуваної енергії, порахувавши все і встановивши правила?
Прутня вам на білі комірці цього разу, потвори, вивчайте лише алгебру та синтаксис віри, похідна та інтеграл, первісна та стала. Надалі через J будемо позначати довільний непорожній інтервал дійсних чисел (відкритий або замкнений, обмежений або необмежений).
Весь кокаїн отруєно. Я знаю мусорів, я з ними навчався у школі. Вони поки що не всі в курсі, та й не кажіть їм, це пов'язано безпосередньо з безпекою їхньої поп (уляції). Нехай це буде приховане від них.
Всі його меми отруєні, весь його телевізор - це зло, а вони мають знешкодити ворогів планети та людства на відстані друкованого слова. Каустичні вірші. НЛП. Бо ж фразеологія це вірус, мала, який тільки досконалі коханці ідентифікують з бульйону інфопакетів та винищають без жалю, але друзям це не зашкодить, якщо ти насправді любиш мене та мій уявний світ 1000 страв з горішків, мала, якщо ти віриш у мене, ти любиш і моїх страусів та вірусів, а тому вони тобі не зашкодять. Якщо знати, як з ними поводитись. Цілувати їх правильно. У вії, на добраніч.
Тобто спочатку вони знищують телевізори.
він бачив, де лежить зброя, але це відео, він не хотів нікого вбивати, але ж він знав, що майже все зло зосередилоь там, у центрі, біля палахкотючих колес, чудова можливість зафіксувати їх всіх разом влучним закляттям, фото-пострілами, відео-напалмом, узі-маніфестом, це саме вони весь час псували йому життя, гальмували, зупиняли його з недоречними вимогами, що у будь-якому разі не були спрямовані на його благо, саме вони у дитинстві під виглядом гопників поцупили його велосипед, ці безпорадні космонавти з планети патріархату, вони вважають себе за суперлюдей? це супер-нелюди. тож ти спочатку продемонструй свою довершеність і досконалість, заспокой їхню оперативну систему єдиним влучним словом, білим віршиком, напевно вони здивуються, піна з рота, піна днів, і можливо, перейдуть на твій бік, але ти маєш бути готовий до того, що з ними робити (а також що робити, коли переконати їх не вдасться) бо ж ти не зможеш з'їсти його, ти ж веґан але
а) твій шолом дорожчий за його
б) дешевший, але витриваліший, з шипами
в) новіший, легкіший та більш функціональний
до того ж ти маєш більший досвід у падіннях
“та ну його Вася, в нього нема бабок вабщє”
спалити, спалити їх усіх разом з їхніми су(сі)ддями, прокур(ат)орами та шльондрами
що це таке, я Вас питаю? це ж екстремізм та це дискримінація повій! кожна жінка має право робити із своєю піхвою що заманеться. Ти взагалі конвенцію почитай.
але ж він переслідував нас із самої Балаклави! до чого тут бабки, я не розумію
Це помста за косуль і оленів, батя. Кабани на вашому боці. Тупі та кремезні. Ви їх спеціально для цього виростили. Але кабанів ніхто не спитає, коли почнуть стріляти.
Перманентні протестні настрої набувають виходу на поверхню. У критичних ситуаціях люди проявляються як світлини. Тварини спостерігають з великої відстані й дивуються. Телебачення заробляє свої гроші. Аутисти емпати ніяковіють від болю й жалю.
Цей брутальний бевзюк, візуально він набагато потужніший, ніж потрібно в умовах гравітації цієї планети, десь у два рази, щоб перемагати людей одним ударом кийка/ікла. Жодної ґрації в ньому немає, тільки екстра-м'ясо та екстра-сало, тупо вага та міць. Недорозвинута свідомість викликає аутоейфорію після кожної насиченої вечері. Колективні силові дії, як зимова олімпіада, найсильніші зіштовхуються із найсильнішіми, найдурніші із найдурнішими, але з другого боку моралі, там де немає фразеології, лише фізіологія, напруга й м'язовий біль.
- Здається, гопліти були содомітами, це саме вони? Але чому вони нападають на нас? Тому що ми відкидаємо концепцію важкого задоволення?
- Васю, виходь на ринґ. Ми покажемо тобі справжнє задоволення. Зара Кличко тобі дасть.
- Стоп, це ми нападаємо, зупинись на хвильку, Ківі, - пронявкала Поніка, - Ти взагалі розумієш, на якій стадіі відбування відбувається те, що відбувається? Дай спокій повіям та содомітам, це стародавні лайфхаки, лайфстайли, це йога, Вася, первисна йога та любов, не переймайся зірками та свастиками, поглиначами колес, це просто секс і безумовна любов, а символи живуть окремим життям, Васю, не треба чіпати їх, не треба читати, якщо не хочеш, вимкни інтерпретацію.
Я завжди нервував, коли мене намагалися втягнути у третю похідну паралельних бета-версій горизонта подій, який до того ж не приваблює мене естетично, і тому відповів:
- В тебе є сумніви щодо моїх розумових здібностей? Це відбувається вже два місяці, мала, і хтозна хто знає, скільки ще. Тому ми маємо знайти рішення, будь-які. Як це вдало продовжити, як завершити, ми розглянемо твої версії. Летючи тарілки не пропонуй, бо це все тільки ускладнює. Просто прийди туди знов, чи прийди з планом? Дрони, екзоскелетики та механоїди? Ок, надсилай, ми спалимо й їх.
План був простий. (Все спалити?) Ні. Леґализація модернізму. Заміна поліції-міліції на дещо більш потрібне й розумне. Люстрація хімер та дракул, скасування тюремної лексики, перегляд стереотипів патріархальної моделі, функціональне удосконалення скнєво та спрощення спрєво, оприлюднення новітніх оксюморонів, оновлення парку дирижаблів, переплавляння гордієвих вузлів на коралі, тотальна сублімація накопиченного лібідо у монорельс та ще багато всього цікавого. Найкращі з натовпу протестери призначаються на сцені шерифами та отримують змогу керувати дирижаблем.
Переплавляння сала у красу.
Гуманізм насправді дуже кропітка річ. Крок за кроком, рядок за рядком. Має бути в наявності (не)абияке усвідомлення. Що далі - хвилі, рух, циркулювання. Попкорн. Саспенс.
“Нарешті, тут і тільки тут 1000 нових страв із горішків, різних типів, сортів та краю походження, поспішайте побачити якнайраніше купу невідомих чудових гірських горішків в Мандруючому Садку Жбалко Шпагажа, сьогодні і нарешті він тут і пропонує вам спробувати їх усіх, всі триста дванадцять відомих їстівних горішка на цьому континенті у різних комбінаціях та спосібах приготування, всі представлені тут і тільки тут і зараз, на вашому балконі в цей холодний час.”
Хутко Пожевник закрив молескіна й подивився на айфін - вже п'ята за цей рік автобіографічна книга цього разу презентує його людству як Героя, Що Рятує Світ, Бо Увійшов У Контакт З Горіхами, тобто з рослинами, які можуть бути продуцентами білкової їжі в умовах Утопічного Перформанса Космічної Абстракціі, Що Продовжується Вже Невідомо, Скільки, А Їсти Жеж Щось Треба.
Скнєво вщепровжешне вшем'яжне
вщент заскмосквоповоймницьким пшевзсцем,
айни і пропоґайни, ханські племена ботиєві,
мжичними сповузликами оповіє
марево урятувайне, декількох футів навскрізь
споруда туману, міцного рухомого паралельного буття,
туманні мжєчні совки, маленькі такі сови,
і маленькі зимові чорні оски, ці два типа створінь
заселяють тумановий простір снів з прадавніх часів
інколи ти можеш побачити їх назовні
але вони швидко повертають назад
за це вони завжди радо прийматимуть тебе там,
Жбалко завжди був ренеґатом, він змалку конфронтував із оточенням, але в достатньо м'якій, майже комічній формі, він безсило топав ногами та викручувався, наче його б'є струмом. Тобто він був відкритий для трансформації і жадав від співбесідника коґерентного настрою. Але не всі співбесідники розуміють тебе адекватно. Тому не завжди розвага вдається на всі сто, починаєш цінувати кожний відсоток.
З часом ці припадочні судоми стали його візитною карткою. Деякі сесії він нічого не говорив, просто здригався від електричного струму у світлі софітів, і це транслювали на всю полонину.
Море народжує туман, і він може мандрувати далі, якщо на його шляху будуть достатньо стабільні температурні умови. Навіть більше, череда туманів, що з'являються біля моря і зникають вглиб континента, завжди сприймалася Жбалком як послідовне переміщення одного єдиного туману.
Відтоді він і став переслідувати їх у вільний час. Так совки й оски вперше побачили Шпагажа. Згодом він винайшов повітряний дім на колесах і міг швидко пересуватися у хмарі туману, облеплений осами й совами, на вельми великі дистанції, майже непомітний.
Люди почали називати його Дон Туман.
В одній із таких мандрів він зустрів Пшонкно Шмегеша, угорського фономатеріяліста, Людину, Що Досліджує Поверхню За Допомогою Голки-Звукознімача,
основним зайняттям цього послідовного артиста був процес шкребіння всіх предметів голкою від програвача платівок і запису статистичного матеріялу на рекордер.
Паралельно він шукав Зниклого Президента. Але нікому про це не казав.
В одну з таких коротких зустрічей в нічному тумані Пшенкно повідав про дивну долину у Ґотських горах, де всі предмети тоненько гудуть, тобто напевно, резонують, але на якомусь компонентному рівні, тому що знімаєш навушники - тиша й лад. І що Буд(д)а і Пешт звучать зовсім по-різному, тобто правий і лівий берег - це два різних міста, інакше не може й бути. Саме це наштовхнуло його у дитинстві на спроби зафіксувати той феномен на фізичному рівні. И певним чином це стосується усіх міст по обидва береги великих річок. Тобто насправді це два міста, а не одне.
Дерева почали розмовляти з ним на десятий день досліджень, коли він шкрябав кам'яні дуби у горах Шмальдерваулта, його малої батьківщини. Вони сказали поміж іншим, що лівий берег не має ніякого фізичного права наказувати правому, тому що ландшафт зовсім інший і звучить він зовсім інакше.
Потім він зустрів голоси на потилиці Степана Бесецкі, які доповіли, як знайти приховані послання, а потім вже - симфонію на спині Хуаніти Коумейко, і тільки після того - закодоване послання з минулого на черепах з Обліто Зуї - у хаотичному шумі шкрябання грамофонною голкою виникали дивні психометричні ефекти, шум складався у слова, музику, співи, крекіт круків, просто звуки й набори звуків, фонеми, які несли певний заряд символів, тобто технології на той період були ще кам'яновічні, але й це торкало уяву. Запис можна було вивчати, і це захоплювало.
Дивно, що ніхто, крім нього і ще однієї дівчини, Віоліти Бушвайзер, цього не міг почути - громада вголос заявляла, що навіжені ботаніки у навушниках намагаються примусити їх слухати звичайний шум на шаленій гучності. І негайно вимагали вимкнути запис, щойно наші герої знов пробували донести свої повідомлення дня до широкої аудиторії.
Згодом вони зорґанізували на цій темі цілий фестиваль. Їх переслідували зграї епікурійців та сибаритів, наркоманів-багатіїв, які в екстазі танцювали під найприємніші ландшафти по декілька діб без зупину, демонструючи своє недосяжне щастя, широку душу, витончений смак і рівень достатку, ба ціле обрядове дійство зароджувалося в цей час серед жителів міст, спочатку у клубах, вночі, але потім це вийшло на поверхню і весь цей карнавал перейшов і у простір дня, кожен бус мав діджея, а деякі великі буси - по декілька
звукові структури, які розгорталися у саунд-системах на рухомих платформах, що їхали по ґрунту і тягнули за собою зв'язані граблі звукознимачів, які орали лани під бурячок та конопельку,
конопляні ліси, конопляні дерева по п'ять метрів, з яких виробляють пластик для дирижаблів та поживні пігулки життя з конопляної олії
ритмічно організований простір матеріального відображення хвиль, які все це створюють тут і зараз
варениця, вареничка, прилетіла гусеничка
Меґан веґан не забудь, гіпертонус увімкнуть
Володя Гіпертонус пішов на роботу
роботу йому перемкнула завод
завод радикально пішов до свободи
а робот Володя залишив завод
піст-індустріальна епоха, піст-панк,
стім-панк теж піст, піст-кібер
епоха малого бізнесу, органічні ферми, екологічна релевантність, кейл та мікроґрін
пістмікроекономіка та протистояння мультінаціональним монстрам
але спочатку щось треба робити з тими, хто краде
залити золотом і демонструвати у музеї корупції як той батон, що не можна ані з'їсти, ані покрошити
Рада Фестивалів нарешті постановила вкинути кислоту до всіх конь’яків і аперитивів. День, коли світ зійшов з рейок.
Ви всі запам'ятаєте його надовго.
Нарешті, якщо твій знайомий виявляється мусором, ти можеш продовжувати його любити й поважати, але виключно на відстані, тобто ти повинен/на розуміти потоки енергій. Тобто, мир і радощі можливі, а зхрещення з ними неможливе, якщо ти не хочеш щоб мусорів(зомбі) стало більше.
Можеш навіть удавати з себе навіженого перед ним, але не на поверхні, а в глибині, тобто він, як кіборг, може намагатися тебе розшифрувати, прочитати (звичайно для того, щоб потім використати, або навіть не тебе самого, а твої мрії, ідеї чи сни, що ти мав сміливу яскравість йому розповісти) - і тут ти ставиш пастку. Маленьку свастику. Не кожна фантазія може бути спижджена безкарно.
отут підключай ірраціо, хаос, апелюй прямісінько до космосу, ти лише побачив цей візерунок, але створив його цілком офіційно не ти, ти не привласнюєш цей орнамент, він як би і не власне твій, він існував ще до тебе,
будь-які розбіжності виникають від протистояння між хаосом і порядком, тому треба кожне непорозуміння розглядати саме с цих позицій, що наразі й де є хаос, а що порядок? чи не намагається порядок захопити шматок території хаосу, і чи не достатньо навіть маленького шматочка хаосу всередині порядку, щоби перетворити того на хімеру?
порядок самоорганізується з хаосу,
порядки змінюються, розквітають та занепадають,
хаос наближається й віддаляється, тому здається, що він завжди поруч. Але він нікуди й не йде.
“Не треба недооцінювати кокаїн, тобто розумій, що це отрута, але з декількома ефектами дії, деякі ти відчуєш прямо зараз, як то стимуляцію і підсилення активності, а деякі проявляться колись, потім, за багато років.
Згадай усіх тих вест-індіанців, яки були пошматовані конкістою, і ти збагнеш, як до білої людини ставиться підсвідомість Мезоамерики. Тому немає підстав не вважати кокаїн стратегічною зброєю проти білої раси, раси амбіційних імбецилів, що намагалася колонізувати планету ще деякий час тому назад, а найтупіші продовжують робити це й зараз. Закріпачити всіх типу унтерменшів. Засадити всі джунглі плантаціями тютюну, цукровою тростиною та кавою. Насадити міф про хрест і божественне страждання. Навчити своєї метропольної мови. Це все було і промайне знов. З вами говорив я, Мох з групи Планета Колобок. “
“Немає підстав не сприймати коко серйозно”. Жбалко змалку записував висловлювання, що стосувалися саме цієї речовини, які міг почути з рок-пісень, прочитати в книгах, побачити у кіно. Те, що пережили рок-зірки. Те, що відбулося з кінорежисерами, акторками та художниками. Те, як встановлювалися та занепадали диктатури. Те, як зростали та розвалювалися бізнес-імперії.
Він збагнув незбагненне. А саме те, що вся новітня історія - це шлях деградації найбільш впливових представників людства від моменту тріумфа та слави до моменту повного затемнення і деліріума через кокаїн та алкоголь.
Тому коли прийшла пора вибирати, Жбалко вибрав амфетаміни. Тьху, вибачте.
Але він вже “вибирав” раніше, то ж розумів, що це може й надовго, але не назавжди. Тільки на час небезпеки. Але ж він пам‘ятає, що це шкідливо?
Наразі їм протистояла постпрезидентська ґвардія, і він мав бути впевнений, що з їхнього боку теж найкращі.
Чому на деякі вечірки приходить мільйон, а на інші - триста чи взагалі тридцять? Звуки вибухів і сирен. Жахливий скрегіт (склекіт?)
Жбалко підвів щита, поправив плазма-меч і визирнув за дерево. Це нагадувало жорстокий синтез толкінізма, футбольного фанатства та лівацького анархічного угару, і це перло навіть краще за те.
Але треба бути швидким, швидшим за них, щоб віддалятися за край їх сприйняття, коли необхідно.
Не підпускай їх близько, тримай відстань і май план дій, навіть у невеличкому тріпі краще мати план дій, тоді ти рухаєшся по ньому як по рейках.
Але ж він знає, що не треба так робити багато років поспіль?
позбутися параной та вибачитися перед молюсками, яких він зненацька із'їв, але ж він був страшенно голодний, а їх там так багато! Неначе все те почалося саме після цього бед-тріпу, уся ця маячня з війною та нашестям московитів, нібито не можна було відокремлювати тих шістнадцять безгрішних мідій від скелі у святій печері оракула бульбулятор коли він підплив на дошці хлюпання хвиль, дуже голодний, а їх там так багато, це був клан мідій, до яких дуже складно дістатися, він відірвав десь дюжину найопецькуватіших, найкрупніших, найдоросліших, всього лише дві маленьких кишені має ковбойка, у плавках кишень немає, він витратив три години на весь маршрут, він не знищив їх усіх, навпаки, розчистив простір для малих, бо там все було забито тими дикими мідіями, королівство мідій, з пів-долоні завбільшки, і ніякий корабель туди не підпливе, бо скелі, бо печера, вони дійсно не чекали, що Антихтон їх відшукає, він мав би якось стримати свій голод, до того ж десь у наметі ще залишалася вівсянка, але три години по хвилях, порожні кишені і такі великі мушлі, тільки простягни руку, тож він і простягнув, а потім вже годі було шкодувати, вони не виживають, якщо їх викинути назад у море, на дні їх знищує єбанутий рапан, то було єдине місце, де вони ховалися від жорстокого світу
тож все життя Антихтон волів якось відплатити їм, він писав по стінах пробачливі тексти, він не вживав їжу тваринного походження, він їхав скрізь туман на своєму ровері і думав, думав, думав, як відшкодувати провину, які геройські дії він має здійснити, чи принесе каяття спокуту, що взагалі може бути сприйняте мушлями як спокута? чи можуть родичи пожертих ним мушлей пробачити йому цей варварський вчинок? як захистити тих, що залишились, і чи саме цим він зарз повинен займатися? Чи скінчиться війна, якщо він буде пробачений мушлями?
Зима була доволі м'якою, здалося навіть, що вона не розвинулася до рівня суперльоду саме тому, що він кожного дня шпацірував на великі відстані за допомогою прилада на двох колесах, випаровуючи багато розпеченої вологи у повітря мегаполісу, тендітно спливаючи на метеоумови, демонструючи свій шлях води, стиль обтікання, м'якість рухів та культ циклічного оновлення,
саме тієї зими його тотемною твариною став рибалочка - птах, існування якого не помічає більша частина громади, птах, який вибирає настількі складні ландшафти для своєї оселі, що огрядні гіперстеники не відчувають жодного бажання попертися туди, де він живе.
так, цей птах не був веґаном, але ще з давньої Греції було помічено, що скрізь, де він жиє, панує мир, тиша й спокій. Сама парадигма його існування є такою, що не може не вплинути на тих, кому пощастило його побачити, примушує замислитися над принциповою відмінністю його спосібу життя й характерними звичками у поведінці, стрімка енергічна постать, завмерти й миттєво пірнаючи, пробитися на той бік стихії, під воду, в інший світ, здобути там здобич, випірнути назад і знов сховатися у карколомних скелях
три елементи - земля, вода й повітря, цей пташиний психонавт почувається рівною мірою добре і там, і там, і там. Він немов живе на перетині трьох площин існування, істоти з різних світів сприймають його кожний інакше, але кожний дуже нечасто й кожен - лише на мить,
і якщо згадати динозаврів та їх пряму спорідненість із птахами, то ця малеча була найжвавішім динозавром на планеті, одним із тих, кто пройшов на той бік скрізь фаєрвол вимирання
Вмикайте вже димомашини, бо туман спливає й розсіюється;
Але потім був День Валентина, коли дорослі дарують одне іншому труси, і всі реготали й гоцали, бо війна людей з мусорами скінчилася.
На їхньому бусику майоріло графіті “FREE ACID” і тег “Песто - це пестощі”
Потік був десь поруч, він відчував його життєдайний подих, але відшукати його потрібно було навмання, саме такі параметри вправи,
Раптом наш герой прокидається, йому наснилося якесь марево, але його врятував чорношкірий тіп о трьох ногах, дві ліві, одна права, на запитання, як він ходить відповідь дуже проста - дві ліві синхронно крокують як одна, пряма інтерпретація цього - кіт Марк, який сидить у мене на грудях та муркає, він каже “Няв!”, а також “Ур-Няв!”, що приблизно означає: “Я дуже-дуже вдячний тобі, тіпе, за всю ласку і за всю їжу, я з тобою, я люблю тебе, але ходімо ж нарешті до кухні, погодуй мене і годі вже спати, прокидайся!”
dailybridgerton
vaporwave
andulkaphoto
pixelskylines
baratheonpilled
dededos
2087
