Творчість Антонелло де Месіно. Аналіз картини "Cв. Себастьян"
Антонелло да Мессіна «Св. Себастьян», 1476 р. Галерея старих майстрів, Дрезден.
Досягнення епохи кватроченто відбулись завдяки таким порсоналіям як Антонелло де Мессіна. Художників цього періоду, перш за все, відрізняло прагнення до встановлення законів реалістичного відтворення натури. Це сприяло тому, що в пошуках правильної побудови перспективи художники втрачали інтерес до психологічної сторони творчого натхнення. Але тим не менш роботи цього періоду демонструють поступове удосконалення майстерності не лише у формах, але й в ідейному і емоційному втіленні образів.
Про важливий внесок у розвиток мистецтва Раннього Відродження Антонелло де Месіни згадує Джордж Вазарі у «Життєписах». За описами Вазарі, Антонелло де Мессіна відвідавши Яна ван Ейка в Брюгге, зміг розвідати таємницю масляного живопису. Хоча факти особистого знайомства з Яном ван Ейком і подорож до Нідерландів спростовані, але його першість у використанні цієї техніки на теренах Італії безперечна. Також і вплив нідерландської школи живопису мав місце у творчості Антонелло. Вадим Клєваєв у своїх «Лекціях по історії мистецтв» пояснює це тим, що художник проживав на Півдні Італії, де, ще за часів Середньовіччя, існували тісні торгівельні і культурні зв’язки з французами, фламандцями і голландцями. [5,c.333]
Можливо, новаторство Антонелло де Мессіно, особливо у виконанні портретів, стало результатом поєднання досягнень найрозвинутіших західноєвропейських художніх шкіл того періоду. Наприклад, під час подорожі на Північ Італії Антонелло де Мессіна знайомиться з творчістю інших видатних художників Раннього Відродження. В різних джерелах зазначають найбільший вплив П’єтро дела Франческа і Андреа Мантенья. Антонелло вміло використовує особливості нідерландської і північно-італійських шкіл створюючи гармонійні композиції, які і увійшли в історію мистецтв як приклад довершеного живопису.
В 1475-ому році, по прибуттю до Венеції, відбувся найвищий розквіт творчості і слави Антонелло. Знання техніки масляного живопису, безумовно, надавали йому певних переваг. Саме в цей період були створені його найвідоміші роботи, одна з яких «Св.Себастьян».
Ця картина була створена у 1475-76 рр. і наразі знаходиться в Галереї старих майстрів в Дрездені. Робота виконана у техніці олійний живопис по дереву і має досить великий формат: 171 × 85 см. Зображення Св. Себастьяна є однією с трьох частин алтаря. На інших двох стулках були зображені Св. Рок і Св.Христофор, але, на жаль, ці частини зникли. Ці святі вважаються спасителями від чуми – хвороби, яку європейці середньовіччя боялись найбільше. Цікавий факт, що на той час, коли медицина була досить слабо розвинута, більшість хвороб називали чумою, навіть якщо такими не являлись. Тому актуальність цих зображень для європейських християн безперечна. Також сам образ мучеництва приваблював італійських майстрів відродження, які в більшості були людьми світськими, але залишались віруючими християнами, що підтверджується незмінними релігійними мотивами в їхніх роботах.
Персонаж св.Себастьяна є досить міфічним, так як документальних підтверджень реального існування немає. За життєписом святого, Себастьян жив у другій половині ІІІ ст. Він був начальником протиріанської гвардії при Діоклетіані. Римський імператор був затятим противником християнства і , дізнавшись про те, що начальник його охорони таємно сповідує цю релігію, наказав прив’язати його до стовпа і розстріляти стрілами. Покарання було вчинено, але, незважаючи на важкі поранення, він залишився живий. Благочестива вдова св.Ірина допомогла йому вижити, оточивши своєю опікою. Але згодом, після одужання, смертельний вирок все ж був втілений в життя: св.Себастьяна закидали камінням і кинули у міську клоаку.
Але художники, очевидно, вбачали більше героїчного естетизму в розстрілі святого зі стріл, тому саме цей епізод його життєпису зустрічається найчастіше на полотнах майстрів. Про популярність цього мотиву свідчить велика кількість інтерпретацій цієї сцени – навіть «Св.Себастьян» Антонелло де Мессіни був створений майже одночасно з одноіменною роботою Сандро Ботічеллі.
Сандро Боттічелли "Св. Себастьян" , 1473 р.195 x 75 см., Берлін.
Поширеність цього мотиву дає змогу виділити найвиразніші особливості роботи Антонелло, порівнюючи з іншими художніми втіленнями.
Аналізуючи цей художній витвір, глядач, незважаючи на трагічність моменту, перш за все, відчуває легкість і умиротворення. Таке відчуття створюється завдяки колориту і особливому компонуванні заднього плану. Спершу варто звернути увагу саме на побудову композиції. На передньому плані зображений сам св.Себастьян: він прив’язаний до дерева, яке, порівняно з монументальною постаттю святого виглядає досить тендітним. Розміщення дії на центральній площі є нетиповим рішенням. Це можна пояснити тягою кватрочентистів до першочергового вирішення побудови перспективи, таким чином локація дає змогу Антонелло використати свої знання технологій в цій роботі. Частіше зустрічаються зображення св.Себастьяна на фоні розлогих природних або міських пейзажів, наприклад «Св.Себастьян» П’єтро Перуджино (1495)[№3] або Джованні Антоніо Бацци (1525) [№4].
Джованні Антоніо Бацци «Св.Себастьян», 1525 р. Палатинська галерея (Палаццо Пітті), Флоренція
На задньому плані ми бачимо типово венеціанську архітектуру: двоповерховий будинок в пастельних тонах, масивні арки, балкони, галереї. Завдяки зображенню архітектури виникають ракурсні лінійні скорочення, які проводжають погляд глядача всередину картини. Цей прийом вдало впливає на візуальне сприйняття головного героя: його возвеличення і наближення до глядача. Стрункий стовбур дерева створю векторне направлення вверх, а побудова глибокої перспективи заднього плану ніби виштовхує вперед центральне зображення. Централізація уваги створюється також завдяки симетрії арок і розвішених килимів на балконі, контрасту архітектурних об’єктів і фігури св.Себастьяна.
В зображенні святого мученика немає напруги і страждання. Навпаки, його величне прекрасне тіло здається розслабленим – він стоїть в контрапості, що створює легкість і динамізм. Пластичність його статури підкреслена пластикою і ясною лінією контуру. Володіючи технікою масляного живопису, Антонелло наповнює зображення свіжістю повітря. Художник використовує теплі тони блакитного, охристого і жовтого – такий контраст теплих і холодних кольорів створює відчуття ніби сонячне світло заливає весь простір площі. Він моделює об’єм кольором, пом’якшуючи контури тим самим оживляючи простір на площині. Клєваєв відмічає, що Антонелло де Мессіна був одним з перших, кому вдалось досягнути подібного ефекту. [5,c.338]
Така емоційна легкість, спокій і врівноваженість представленої картини створює відчуття протиріччя. Адже ця сцена несе в собі трагічне послання про муки святого християнина, який постраждав за свою віру, мужньо прийнявши всі тяготи покарання. Якщо, наприклад, в роботі «Св.Себастьян» Тиціана [№2] тривога і страждання яскраво передані експресивністю мазка і контрастом світлого і темного, де темні кольори переважають, то в роботі Антонелло таких прямолінійних образів ми не спостерігаємо. В його роботі незрозуміла глядачу байдужість оточуючих, які зображені на задньому плані. Міські жителі спокійно прогулюються по площі, персонажі, розділені попарно, можливо, ведуть між собою світські бесіди. Для дослідників цієї роботи до сих пір залишається загадковою роль персонажа, що лежить біля фасаду будинку: чи то втомлений бродяга, чи хворий чумою – невідомо. Ніхто не зважає увагу на, помираючого від мук, Себастьяна. Його вираз обличчя передає смиренність віруючого, лише погляд, направлений в небо, сповнений сумом. Біля його ніг лежить повалена колона, що символізує стійкість духу мученика. Ця картина говорить про неосяжність подвигу св.Себастьяна, який неможливо пізнати звичайним людям, які, погрузнувши у своїх повсякденних справах, неспроможні на співчуття і милосердя. Площа, залита світлом, створюючи враження спокою і певної радості, але піднімаючи погляд вище, фарби згущуються, і вгорі небо стає похмурим, небесно блакитний переходить в темно-синій колір. Ніби гнів небесний нависає над збайдужілими міщанами. Все ж таки натяк на трагічність сцени незначний. Художник більше захоплений формальним втіленням образу, віртуозно користуючись своїм художнім арсеналом, завдяки якому Антонелло де Мессіна став визначним художником того періоду.
Переймаючи знання з різних ідейно-художніх осередків, Антонелло де Мессіна став новатором у живописі. Найбільшої слави він досяг в написанні портретів, але геніальність цього художника безперечно має прояв і в релігійних композиціях. Він зміг досягнути не лише досконалості форм і колориту, але й створював неповторні образи, сповнені гармонії і благоговіяння. Південно-італійське походження художника безсумнівно проявляється в його сповнених світла композиціях. Картина «Св.Себастьян» в певній мірі передає загальний настрій, яким пронизаний весь творчий доробок Антонелло. Ця робота була створена в період найбільшого розквіту його творчості. Неперевершена реалістичність зображень є результатом впливу фламандської школи, який проявляться в «ювелірному» зображенні натури, італійські риси втілюються у пластичності живописних форм. Симбіоз цих впливів явно проявляється в картині «Св.Себастьян». В цій роботі художник дає можливість глядачу насолодитись довершеними візуальними формами, не обтяжуючи композицію складними емоційними образами. Залишаючи місце для роздумів і здогадок, він лише натякає на справжні переживання, які приховує ця сцена.
Список використаної літератури:
Вазари Дж. Жизнеописание Леонардо да Винчи – М.:Изд-во Єксмо, 2005.
Виппер Б. Р. Итальянский Ренессанс. XIII—XVI века: Курс лекций по истории изобразительного искусства и архитектуры: В 2 т. — М., 1977.
Гращенков В. Н. Антонелло да Мессина и его портреты. - М.: Иск-во, 1981.
Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. Вып.1: От древнейших времен по XVI век. Очерки. –М: Иск-во, 1985.
Клеваев В. Лекции по истории искусства – К.: Факт, 2007.
