Проблема оріджиналу
Ви прогавили революцію фанфіків. Поки ви спали, фанфікери перевинайшли літературу.
Спочатку кілька визначень. Відповідно до англомовної вікі, фанфікшн або фанфіки - це вид літератури, що створюється фанатами іншого твору мистецтва, використовуючи представлених там персонажів, місця та події в якості матеріалу для власних творів. При цьому усі факти сюжету та сам оригінальний твір прийнято називати каноном, а авторів фанфіків кличуть фанфікерами. Оріджинал - це жанр фанфіків, що не засновані на жодному іншому авторському творі.
Перш за все, ви мали б схопити мене за руку, та спитати, чому я назвав оріджинали жанром фанфікшну, якщо їх визначення протиречать одне одному? З кількох причин. По-перше, зверніть увагу на те, що визначення оріджиналу нічим не відрізняється від "звичайної" літератури, до якої ми звикли. А проте в цьому випадку ми маємо окремий стійкий термін. По-друге, ориджінали прийнято публікувати в тих же середовищах, що й фанфіки. В таких середовищах, як правило, ориджінал вважається жанром нарівні з іншими жанрами фанфіків. Крім того, слово "оріджинал" рідко використовується щодо канонів, хоча канони, безумовно, повноцінно відповідають його визначенню.
Причини появи ориджіналів зрозумілі. Рано чи пізно, творча наснага спонукає фанфікерів описати події та персонажів, покликаних на світ дією суто власної фантазії. Проте, що кидається в очі, то це розмежування між "звичайною" літературою та оріджиналом, бажання зберегти свої твори в колі фанфікшну. Фанфікер не переводить свій оріджинал в коло "звичайної" літератури, і при цьому не вводить "звичайну" літературу в коло фанфікшну, називаючи оріджиналом - тільки в якості канону (тобто, пишучи фанфік на цей твір). Це не окремішність оріджиналів, це окремішність фанфікного середовища. Фактично, маємо певний медіум, що не вважає себе частиною більшої літератури, і при цьому прагне охопити більшість її проявів для власної різноманітності. І це найважливіше, що ми маємо з'ясувати про фанфікшн.
Зауважте: фанфік як явище не є породженням сучасності. Ми можемо вивести його появу з античних часів, більш того, можемо навіть припустити, що в певні епохи перевикористання персонажів та сюжетів заохочувалось. Проте твори фанфікерів старіших епох ніяк не вирізнялись з-посеред інших творів. Говорячи про фанфікшн сьогодні, ми мусимо вказувати на окрему, досить широку субкультуру. Субкультуру, що розробила власну, досить розгалужену термінологію, жанрову специфіку, методологію написання (не оригінальну, проте досить послідовну) та послуговується усталеною системою вікового рейтингу та контент-попереджень. Стійкість форм та ідей такої літератури й дозволило встановити окрему назву "фанфік" замість поодинокої характеристики "за мотивами".
Тепер оригінальна література бере новий зачин всередині фікерської літератури у вигляді оріджиналів. Чи не додає це їй нових якостей?
Між фанфіком та каноном завжди існує певна підпорядкованість. Щонайменше, причинна: щоб існував фанфік, повинен існувати канон. Додатково фанфікер не може привласнити свій твір повністю собі, оскільки користується інтелектуальним надбанням іншого автору, і в цьому сенсі є залежним від нього, умовно - займає нижчу щабель щодо автору канону. Завдяки цьому створюється ситуація, коли автор канону більш іменитий, ніж спільнота авторів фанфіків до його творів.
Безумовно, суть фанфіку перш за все в тому, щоб змінити (доповнення можна розглядати і як зміну*) канон, проте сам канон виноситься за коло фанфікшну, і отже за автором канону ніби визнається право на його твір. В той же час оріджинал породжується всередині медіуму фанфікшну. По-перше, це автоматично зрівнює автора оріджиналу з будь-яким автором, що хотів би написати фанфік на його твір. По-друге, оріджинал при цьому проходить усі типові стадії розвитку фанфіку всередині фікерського середовища (бета-читання тощо).
Юридично автор оріджиналу зберігає за собою права на інтелектуальну власність, що відповідні авторам фанфікних канонів. Проте, з творчої точки зору, автор оріджиналу не займає унікального положення щодо інших авторів, особливо всередині своєї спільноти. Що це означає?
Наразі сказати складно, позаяк, наскільки я розумію, фанфіки за оріджиналами не є розповсюдженим явищем (ймовірно, це питання заслуговує окремого розгляду). Проте, якщо трохи продовжити думку, чи не можемо ми очікувати зародження колективного автору в ситуації, коли значення канонів (позафікерської літератури) почне зменшуватись?
Щось подібне ми вже можемо спостерігати на прикладі творчості Говарда Лавкрафта та Августа Дерлета, Френка Лонга й інших. Безумовно, усі автори визнавали оригінальну думку та першість Лавкрафта в питаннях міфів Ктулху (як, я думаю, без сумнівів і будь-який фанфікер визнаватиме першість свого колеги), проте рівність між згаданими авторами перенесла міфи Ктулху з кола особистих в коло спільних надбань (і в такому вигляді вони розглядаються багатьма спеціалістами). Мені спадає на думку, що унікальна роль Лавкрафта частково позначена і його належністю до "звичайної" літератури, в середовищі якої взагалі надзвичайно поціновується першість та індивідуальність. Якби Лавкрафт був фанфікером, ймовірно, він міг би навіть не бути найбільш відмітним автором ктулхіани.
Публікація оріджиналів в спільнотах фанфікшну не дивує. Вона має багато переваг. Перш за все, це досить зручний майданчик для збирання аудиторії. По-друге, легко зрозуміти бажання показати оригінальний твір колегам-фанфікерам. Але неможливо обійти стороною те, що фанфікери, пишучи ориджінали, не породжують окремих спільнот, присвячених оригінальній літературі, що могло б підтримати логіку використання терміну фанфік. Називати оріджинал фанфіком це ніби відмовлятись грати в "ту", "іншу" літературу.
* Деякі твори побудовані за принципом "сказано лише те, що сказано". Отже, доповнення може порушити оригінальний задум або внести небажані (автором оригіналу) елементи.
