#cmcourage

Якби сміливість можна було приймати як вітаміни, то вона, мабуть, була б одним із найпопулярніших препаратів. Адже перед важливою зустріччю чи виступом і ще в десятках різних ситуацій нам часто бракує хоча б невеликої дози цієї чудодійної пігулки. Які інгредієнти сміливості та як вона пов’язана з успіхом? Про це ми говорили на березневій зустрічі, і нашим спікером був Павло Черепін, директор з розвитку в The Story Lab та ралійний штурман. 

У дитинстві я мріяв бути футболістом. Але погано готувався і не віддавав футболу всю свою енергію, тому не вийшло. Натомість я став футбольним коментатором і працював ним до 2007 року.

Пізніше з телевізійного бізнесу перейшов у консалтинговий, у діджитал. З часом у моєму житті з’явився автоспорт. Застерігаю вас не робити таку помилку і ніколи не займатися автоспортом. З цього неможливо зіскочити :) 

У 2010 році автоспорт перетворився з аматорського на професійний. У 2014 мене запросили в суперкоманду до найвідомішого українського ралійного пілота Юри Протасова. А вже у 2015 ми стали віце-чемпіонами світу з ралі в класі WRC2. Кращого результату українська команда ще не досягала. Сподіваємося, він ще попереду. Може, навіть з нашою участю.

Оскільки в моєму житті тісно переплітаються медіабізнес і автоспорт, розповім про сміливість у кожному з них. Одразу скажу, що сміливість не виникає нізвідки. У неї мають буть якісь чинники, певний бекграунд.

За Вікіпедією сміливість — це вибір або бажання протистояти різним речам. Кембриджський словник називає сміливість здатністю. Для мене сміливість — це вибір, підкріплений здатністю, яка, своєю чергою, потребує певного рівня підготовки.

Якби мені запропонували визначити поняття «бізнес» за допомогою двох слів, я сказав би — купівля і продаж. Бо ідеї, продукти, послуги ми купуємо чи продаємо. Якщо описати двома словами функції спортивного автомобіля, то це розгін і гальмування. Успішний бізнес — це своєчасна купівля і своєчасний продаж, а успішна їзда на спортивному автомобілі — це своєчасний розгін і своєчасне гальмування. Тобто і в спорті, і в бізнесі ми маємо вчасно побачити поворот, бути в тренді, добре підготовлені та зосереджені. Ми повинні розуміти, навіщо сіли в це спортивне авто і навіщо прийшли в цей медіабізнес. Якщо на діловій зустрічі ми розповідаємо клієнту, що маємо класний телевізійний формат, а насправді в нас його немає, ця зустріч завершиться нічим. Якщо ж ми підготовлені і пропонуємо формат, що збігається з аудиторією клієнта, якщо попередньо провели перемовини з телеканалом, це вже серйозна переговорна позиція. Так і в автоспорті: якщо ти підготовлений, якщо достатньо тренувався, твої шанси на успіх значно зростають.

Дуже важливо і в спорті, і в бізнесі мати певний алгоритм дій. У кожного він свій, але має бути обов’язково, на мій погляд. Я знаю двох-трьох людей, як успішно працюють без алгоритму. Але вони унікуми, люди, які можуть робити свою справу просто на рівні емоцій і не задумуючись. Для них це так само легко, як для нас дихати.

Алгоритм, яким я користуюся, складається усього з трьох кроків — підготовка, виконання, аналіз. Якщо ви добре не підготувалися, найімовірніше, ви провалитеся. Якщо ви яскраво представили свою ідею, ваш результат буде значно вищим, ніж у тих, хто не звернув на це достатньо уваги.  Ну і найскладніший та найцікавіший крок — аналіз. Коли ми програємо, нам здається, що в цьому винні всі навколо: погода, ринок, клієнти. Причина насправді у нас всередині. Тому важливо проаналізувати, у який момент що пішло не так. Наш головний урок — це поразки.

Ви напевно знаєте теорію про те, що аби стати фахівцем у певній справі, потрібно приділити їй 10 000 годин. Це приблизно 4 роки постійного навчання і тренування, якщо не витрачати часу на хобі, роботу тощо. Якщо паралельно потрібно ще заробляти собі на життя та займатися іншими справами, знадобиться 6-7 років.

Див не буває. Люди, які напрацювали 1000 годин, виступаючи проти тих, хто витратив 10 000 годин, можуть виграти тільки випадково. Як підказує досвід і практика, спочатку потрібно працювати. І лише після того, як ти відпрацював свої 10 000 годин, тобі починає таланити ;)

У моєму розумінні сміливість — це супутній чинник успіху. До речі, у перекладі з французької це слово означає кураж, тобто стан передчуття успіху. Не зовсім сміливість, але теж дуже кайфова штука.

Які інгредієнти сміливості? В автоспорті ти можеш відчувати сміливість, якщо в тебе є чудова команда, класна машина, яка заправлена якісним паливом і гарно налаштована. У медіабізнесі все те саме. Ти сміливий, якщо маєш потужну команду, класний продукт і в тебе є енергія вигідно його подати, продати чи купити. Ви бачите, що команда є спільним інгредієнтом у обох випадках.

Я вважаю, найважливіше і в спорті, і в бізнесі — знайти свою команду. Навіть якщо вона складається з двох осіб чи якщо ви самі для себе команда.

Як стати успішним і відповідно сміливим?

Головна і найкраща порада: якщо ви вирішили щось робити, починайте, не відкладайте і не сидіть на місці.

Мрійте, це завжди корисно і не заборонено. Важливо мріяти про щось велике, бо якщо мрію можна реалізувати швидко, це просто плани на вечір.

Винаходьте. Не всі люди можуть вигадати Теслу чи новий Айфон. Але навіть якийсь зовсім маленький винахід здатен змінити світ і життя людей на краще. Тому обов’язково винаходьте.

Записуйте свої ідеї. Мабуть, кожному знайома ситуація, коли ти щось класне вигадав перед сном і подумав, що зранку запишеш цю ідею. А коли прокидаєшся, вже не можеш нічого згадати. Тому в мене під рукою завжди записник в телефоні чи просто папірець із олівцем. Щось вигадав — і одразу записав. А ці записи відтак можуть стати частиною підготовки до дуже важливої події.

Діліться своїми ідеями з правильними людьми. Просто вигадати геніальну ідею і написати про неї на Фейсбуці — не дуже розумно, але з правильними людьми ділитися потрібно. Як вибрати правильних людей? Подумайте, чи готові ви з цією людиною реалізувати свою ідею. Якщо так, сміливо діліться з нею.

Плануйте свій час. Якщо помічаєте, що систематично щось не встигаєте чи забуваєте, почніть ретельніше організовувати і планувати свою життєву та робочу активність. На щастя, зараз для цього є багато спеціальних програм-планувальників.

Дозвольте собі помилитися і провалитися. Це, мабуть, найнесподіваніша порада, яку ви можете отримати в контексті сміливості. Але в майбутньому вона допоможе перемагати. Краще маленька поразка на початку шляху, яка вас чогось навчить, ніж велика наприкінці, бо ви до цього нічого не навчилися.

Вчіться.

Повторюйте все зроблене.

Досягайте свого успіху і насолоджуйтеся ним.

ACTOS DE VALENTÍA

Son un poco más de las 7 de la mañana y estamos en Uniandinos, nuestro gran aliado de este mes, que por primera vez recibe en sus instalaciones a la comunidad CreativeMornings/Bogotá.

Afuera, en la calle, el ruido del tráfico y el de un taladro de una obra aledaña, que no se cansa de machacar algo, acompañan a las personas que poco a poco comienzan a llegar.

Como siempre, los asistentes se arremolinan tímidamente en la entrada del lugar, hasta que se habilita el registro para darles ingreso. Rato después, Cristina Vélez, la encargada de la charla del mes, sube al escenario para dar inicio a su charla. “Mi primer acto de valentía es pararme aquí”, es la frase con la que inicia su presentación.

Vélez es Historiadora, doctora en Administración, Magíster en historia y trabaja en la alcaldía de Bogotá en la Secretaría de Integración Social. En un principio quiso ser Museóloga, pero terminó involucrada en política pública, un espacio, según sus propias palabras, donde la creatividad, al no ser obvia, es un acto de valentía.

Es adicta a los marcadores de colores y le gusta pensar y pintar los problemas con ellos. El aguacate es su comida favorita y no tiene problema alguno en combinarlo con todo. Le gusta la cerveza dorada y pasar tiempo en la Laguna de Siecha en Guasca.  

Vélez nos cuenta que hablar de creatividad en la inversión de dineros públicos es algo que puede sonar muy miedoso, pero que la valentía no tiene que ver con no tener miedo, sino más bien con vencerlo. Expone unas definiciones sobre valentía, de las que destaca una de Nelson Mandela:

“Aprendí que el coraje, no es la ausencia del miedo, sino el triunfo sobre él. El hombre valiente no es aquel que siente miedo, sino el que conquista ese miedo.”

— Nelson Mandela

Quizás el punto de partida de la valentía consista en identificar los miedos. Vélez entonces se pregunta “¿Qué me da miedo? Entre su top cinco se encuentran: Que algo malo le ocurra a su familia, que no pueda reaccionar, las cucarachas, las enfermedades mentales y la contraloría.

También nos cuenta que a medida que el tiempo pasa los miedos evolucionan, cambian o mueren. En su caso le ha dejado de tener miedo a: Tomar riesgos, a perder, a no ser buena, a decir que no y que no la quieran, y a las chapolas (mariposas negras).

Vélez cree que la valentía no es una actitud que se presente sola, sino que hace parte de la tríada: Miedo–valentía–necesidad, aspectos que se cruzan e interaccionan de diferentes maneras, donde el último actúa como puente entre los dos primeros. Esta tríada la ve como una fórmula de operación diaria para la toma de decisiones, desde la más sencilla hasta la más compleja.  

Al comenzar a trabajar con la alcaldía, uno de los miedos que le surgió fue considerarlo un reto irracional, debido al nivel de empoderamiento que tienen los ciudadanos para la exigencia de sus derechos.

Después, nos contó en detalle el diseño, puesta en marcha y resultados de un programa que tuvo como meta reducir el embarazo adolescente en Bogotá, y cómo, aparte de toda la planeación, también cruzó mucho los dedos para que las cosas salieran bien. Al final, después de dos años, las estadísticas favorecieron al proyecto, que también se puede ver como un ejemplo de valentía y creatividad en el sector público.

Para cerrar su charla, Vélez nos dice que al igual que los miedos se transforman, también lo hacen nuestras necesidades, y para no dejarnos sin una definición de valentía, la resumió de la siguiente manera:

“La valentía es la capacidad de, aun al estar muertos de miedo, poder tomar decisiones”

— Cristina Vélez

Creative Mornings Bogotá le quiere dar las gracias a todas las personas e instituciones que hicieron posible esta charla: a nuestro aliado Uniandinos, por recibirnos en sus agradables instalaciones; a Ícaro films, por toda la producción audiovisual del evento; a Paleta Digital por el material impreso; a Brot por el delicioso desayunó que nos brindó; a Javier Vicini por el registro fotográfico, y como siempre a toda nuestra Comunidad creativa que asiste y participa activamente en las charlas. Los esperamos el viernes 20 de abril para hablar sobre “Juego”; pronto publicaremos más información acerca del evento en nuestras redes sociales.        

In honor of March’s theme, “Courage” and Women’s History Month, CreativeMornings St. Louis put the spotlight on local creative women who display acts of courage in our community. For our last spotlight, we turn our focus to Activist, Cultural Organizer and the founder of St. Louis’ Art House, Elizabeth Vega.

We have learned that when writing or speaking about courage, other traits often fall into the mix: risk, vulnerability, curiosity, empathy and action. Elizabeth Vega, who has a master’s in counseling, embodies all these traits and more.

To better help our readers understand Art House and Elizabeth’s work, CreativeMornings STL can only describe her as St. Louis’ very own “Patch Adams”, but with a cultural and community twist. Elizabeth and her vision/reality of Art House “breaks” and “challenges” the molds of society. Art House is a space that gives people the freedom to connect, freedom to create, freedom to improvise, collaborate and transform. Elizabeth describes Art House as a direct action that came out of the Ferguson Rebellion, which continues by providing a prophylaxis response to human rights issues in a community-centric space using art, poetry, music and outreach.

Realizing the need for space and security to connect, Elizabeth risked everything to make Art House a reality. After three years in, Art House has been the heartbeat of many movements and actions within St. Louis that excites change, healing and hopes for a better tomorrow. Collective Art Builds, Art Outreaches and Food Shares are direct actions that come out of Art House.

Art Builds at Art House, is the collective work by artist and activists (artivists) who bring to life visual representations of causes that are important to them. Many actions that raise awareness on social justice issues within St. Louis begin at Art Builds at Art House. Additionally, Art Outreach programs are used to inspire imagination and break cycles for neighborhood children by providing space for exploration, creation and problem solving.

Not only a picture / Intervista a Leandra La Rosa, la nostra guest blogger di Marzo.

_________________________________________

L'aggettivo che ti associano più spesso

Da qualche tempo a questa parte, l'aggettivo che mi associano più spesso è "positiva". So di essere molto empatica e da sempre tendo far ridere e a motivare chi mi circonda. È un aggettivo molto bello ma comunque inaspettato per me che, ai miei occhi, rimango “l'eterna pessimista”. Quindi che ben venga!

Un film che ti ha trasmesso coraggio

Up, assolutamente Up. È sicuramente una delle animazioni Pixar che preferisco poichè, in pochi minuti, riesce a tirar fuori una vastissima gamma di emozioni: si passa da un inizio struggente a momenti di puro divertimento, da un'estrema dolcezza a momenti di paura e tensione.

Up rappresenta il coraggio a 360 gradi: immaginate, un uomo di 78 anni in preda alla solitudine e alla monotonia della vecchiaia, che, dopo una serie di eventi inaspettati, ha il coraggio di mettersi in gioco e di prendere in mano la sua vita, per lui ormai giunta al termine, scoprendo che invece la sua avventura era appena cominciata.

Se il coraggio fosse un colore nei tuoi lavori

Arancione. Lo dico di getto, non credo ci sia una spiegazione ben precisa. Probabilmente perchè è un colore che trasmette vitalità, forza ed energia, ma un'energia consapevole e ponderata.

Per cosa aspetti di trovare maggiore coraggio

In futuro mi aspetto di trovare maggiore coraggio al cospetto di scarafaggi, insettoni che ti ronzano attorno e altre forme di vita del genere. Ogni volta è sempre un "Corri Forrest, corri!"(cit.)

Un tuo consiglio per allenare la creatività

The early morning sun usually signals the end of a night at Hope Works, one very special warehouse venue on the outskirts of Sheffield city centre. But today, things are slightly different, people are arriving at 8:30am for CreativeMornings Sheffield, to listen to Liam O’Shea AKA Hope Works talk on #CMCourage.

“Not having a fallout plan is sometimes scary but sometimes a motivator. And here we are today standing in Hope Works, a gun barrel factory turned into a place of community and fun and self-exploration.”

Running a venue was never really part of the plan for Liam, who has been involved in Sheffield’s music scene under various guises since the 90s. He wanted to be a rockstar. An ambition that could transport him away from his upbringing on a Nottingham estate.

First, he picked up a guitar and played in bands, before going solo as a singer-songwriter, following that came projects in hip-hop and jazz and then Liam turned to the decks. Today, as well as running Hope Works, Liam DJs under the alias Lo Shea.

“In my life, I had done lots of things and nothing had really gone anywhere on the surface. Back then, for me ‘going somewhere’ was having money and success,” says Liam, who is honest about struggling with what he deemed as failure and though partying all the time, wrestled with depression, drugs and alcohol. He soon realised it was time to make a change.

In 2009, Liam started another new project – Mixed In Sheffield -  with the aim to explore, reveal and celebrate the diversity of electronic music in Sheffield. From an initial 98 minute mixtape featuring 41 of Sheffield’s electronic artists Mixed in Sheffield grew, became a record label and threw sell out parties at venues across the city. In 2012 Mixed In Sheffield found a permanent home.

“At a time when I had a personal battle I found this place, and I knew it was right. I saw the name Hope Works and I knew it was meant to be. I wanted to include my community in the venue.”

In five years, Hope Works became an integral part of Sheffield’s electronic music community, and in 2017, became the main venue of No Bounds festival. A three-day, city-wide festival of music, art and technology that received rave reviews in the press and put Hope Works on the map globally, linking to similar, larger festivals across Europe.

“Doing No Bounds has been such an eye-opening experience in respect of the opportunity I have here. By giving a platform to people, I see the courage that they have.”

The future is bright for Liam, Hope Works, and the next generation of musicians and artists that the venue provides a platform for. No Bounds will make a return in October 2018, and the venue has some stellar parties planned for the year ahead. But from Liam’s honest and raw account of his story so far, it’s clear it’s taken a lot of courage to be where he is today, and he couldn’t have done it without the support of his community, or learning which projects to let go, and which to pursue.

“Letting go is a scary process. Especially if you’ve defined yourself by that thing for all your life. It is incredibly scary.

“Admitting defeat in something and asking for help has given me more strength and courage than I had on my own. I thought I could do it on my own, but I couldn’t, and realising that gave me more courage than I was born with.”

Coraggio! Sii te stesso sempre.

Coraggio! Apri il tuo cuore.