#chezhwars

Хоч формально після 9 травня 1945 року Чехословаччина залишалась демократичною країною, але комуністи змогли захопити владу за підтримки СРСР, над ключевими секторами та міністрерствами в Чехословаччині. омуністична партія Чехословаччини (КПЧ) одразу після звільнення країни захопила повний контроль над більшістю ключових міністерств, силових структур та стратегічних секторів держави.

Наприклад МВС Це був найголовніший успіх комуністів. Міністром внутрішніх справ став радикальний комуніст Вацлев Носек Під його керівництвом поліція та новостворена Служба державної безпеки (StB) були повністю очищені від антикомуністичних кадрів. МВС використовувалося для шпигунства за демократичними політиками, фабрикації звинувачень проти правих діячів та створення агентурних мереж.

Міністерство інформації та пропаганди очолив Вацлав Копецький Ліві сили отримали тотальний контроль над державним радіомовленням, кінематографом, цензурою та розподілом паперу для друку газет. Будь-яка права чи антикомуністична преса жорстко обмежувалася або закривалася під приводом «боротьби з колабораціонізмом».

Міністром сільського гопосдарства став комуніст Юліус Дюріш він керував конфіскацією та перерозподілом земель, які раніше належали депортованим судетським німцям та угорцям (близько 1/3 всієї ріллі країни). Комуністи роздавали ці землі бідним селянам в обмін на політичну лояльність, що забезпечило КПЧ мільйони голосів на виборах 1946 року.

Хоча міністром оборони став генерал Людвік Свобода, який формально вважався безпартійним, він повністю симпатизував комуністам та СРСР. Крім того, керівником військової розвідки (OBZ) став переконаний комуніст і радянський Бедржих Райцин, який провів тотальну чистку армії від прозахідних офіцерів.

Увесь цей механізм контролювався вищим керівництвом КПЧ на чолі з переконаним сталіністом Клементом Готвальдом, який був прихильником розстрілів і тотальної диктатури комунізму (який у 1945 році став віцепрем'єром, а в 1946 році — прем'єр-міністром). Комуністи діяли за прямої підтримки радянських радників та НКВС.

Завдяки контролю над МВС, армією, пропагандою та розподілом конфіскованого майна, комуністичні діячі за три роки (1945–1948) повністю паралізували демократичні інститути Чехословаччини. Коли у лютому 1948 року демократичні міністри спробували висловити протест і подали у відставку, комуністи просто задіяли підконтрольну їм поліцію та озброєну робітничу «Народну міліцію» для остаточного захоплення влади.

Варто сказати, що зразу після звільнення Чехословаччини в травні 1945 року розпочався рух опору проти нової, фактично майже комуністичної влади в Чехословаччини. Важливим чинном в русі опору проти комунізму були загони УПА, які часто робили рейди в Словаччину та на територію Чехії, щоб прорватись в Західну Німеччину. Перші серйозні зіткнення відбулись у 1945 році між новою прокомуністичною владою та Чехословаччини саме з силами УПА. Починаючи з серпня-вересня 1945 року, великі сотні УПА( зокрема з куреня "Рена" та загони під керівництвом "Громенка" і "Булака") почали масово прориватись через польсько-чехословацький кордон на Лемківщину та Східну Словаччину.

Вересень 1945 року повстанці заходили вглиб словацької території( райони Меджилабірці, Сніна, Свидник). Їхня тактика полягала в роззброєнні дрібних постів варти та жандармів. Водночас вони проводили лікідації комуністичних чиновників. Це були голови національних комітетів, радянських інформаторів та активістів Комуністичної партії Словаччини.

У Листопаді 1945 року Підрозділ УПА влаштував засідку на автомобільний патруль чехословацької армії. У ході короткого запеклого бою було вбито кількох солдатів та офіцера, а зброю та амуніцію повстанці забрали як трофеї. Це була сутичка біля селища Улич.

У Грудні 1945 року відбувся напад сил УПА на гарнізон у Збої. Повстанці УПА здійснили наліт на казарму прикордонної варти. Було ліквідовано трьох силовиків, які чинили опір, а будівлю частково спалено.

Загалом за кілька місяців рейдів УПА наприкинці 1945 роху чехословацькі збройні сили та Корпус національної безпеки втратили в боях на словацкьому кордоні 35 військовослужбовців вбитими. Число ліквідованих цивільних комуністів та голів сільськи комітетів у цьому регіоні становили 20 осіб вбитими внаслідок діяльності УПА. У відповідь Прага була змушена створити спеціальне військове угрупування "Тепліце" для ведення повноцінної антипартизанської війни.

Також активний опір в 1945 проти прокомуністичної Чехословаччини проводили проводило німецьке населення в судетах. Після капітуляції Третього Рейху у Судетській області Чехії залишилися тисячі озброєних німців, які не бажали миритись з ліквідацією Рейху та примусовою депортацією німецького населення. На базі колишніх штурмовиків СС та Гітлер'югенду розгорнувся диверсійний рух "Вервольф". Вони вчиняли диверсії та напади.

31 липня 1945 року партизани Вервольфу здійснили вибух на складі зброї в Кразне Брєзно. Це була найбільше та найуспішніша диверсія Вервольфу. На колишньому цукровому заводі, де чехословацька армія облаштувала гігантський склад трофейного німецького озброєння, прогримів потужний вибух. Загинули чехословацькі військові та бійці революційної гвардії, що складались виключно з комуністів , які охороняли об'єкт. Внаслідок цього підриву загинуло 27 осіб. Цей інцидент спровокував жорстокий "Устійський погром" німецького цивільного населення з боку чеських силовиків.

Прокомуністичний уряд призначав у Судети так званих "національних керуючих" чеських комуністів та активістів, які приїжджали конфісковувати будинки й заводи німців. Диверсанти "Вервольфу" вели проти них снайперську війну. Влітку й восени 1945 року в судетських лісах та на дорогах регулярно знаходили застрелиних або підірваних на мінах нових чеських урядовців та патрульних SNB. На залізничних перегонах поблизу міст Ліберець, Хеб та Дечин диверсанти розбирали колії та обстрілювали ешелони, якими перевозили чеських переселенців та представників адміністрації.

За офіційними та архівними даними МВС Чехолосваччини, у сутичках із "Вервольфом", під час підривів на мінах та від рук снайперів з травня по грудень 1945 року загинуло близько 100 працівників поліці та Корпусу національної безпеки SNB, прикордонників та військовослужбовців. Кількість убитих цивільних чеських-комуністів чиновників складала щонайменше 40 осіб.

У Словаччині також в 1945 році діяв опір новій прокомуністичній владі Чехословаччині. У Словаччині значна частина населення була розчарована ліквідацією незалежної Словацької Держави та примусовим поверненням під владу Праги. У горах переховувались тисячі озброєних солдатів колишньої словацкьої армії, які дизертирували, та радикальні члени розпущеної Глінківської гвардії. Вони сформували підпілля, яке радянські спецслужби називали "білими партизанами". Восени 1945 року уряд розпочав націоналізацію великих підприємств та майна. Озброєні групи глінківців влаштовували напади на урядові комісії. У Центральній Словаччині, відбулось кілька перестрілок, у яких загинули представники міністерств та супроводжуючі їх жандарми.

У Центральній і Північній Словаччині підпільники здійснювали нальоти на дільниці новоствореної народної міліції, яка формувалася з лівих робітників-комуністів. Міліціонерів роззброювали, а найбільш ідейних комуністів страчували.

У результаті дій словацьких повстанців протягом другої половини 1945 року словацькими повстанцями було ліквідовано близько 20 представників силових структур та місцевих лівих активістів.

Загалом підсумовуючи втрати прокомуністичної Чехословаччини з травня по грудень 1945 року склали близько 150 вбитими це були загиблі представники силових структур ( армія, SNB, прикордонники). Та близько 80 ліквідованих було це представники влади, голови комітетів та комуністичні активісти. Загалом близько 230 вбитих.

У 1946 році рух опору прорадянській та в прокомуністичній Чехословаччині тривав і розвивався з новою хвилею. Найбільш запеклі бої в 1946 році відбулись у Східній Словаччині. У березні 1946 року підрозділи УПА ( зокрема сотні "Мирона", "Кармелюка" та "Біра"). здійснили другий великий рейд у Чехословаччину. Їхньою метою було попвнення запасів, ведення антикомуністичної пропаганди перед парламентськими виборами у травні 1946 року та дестабілізація тилу прорадянського уряду.

У березні 1946 року загони УПА здійснили рейд і захопили села Улич та Колбасов. Під час захоплення сіл у прикордонній зоні повтсанці цілеспрямовано шукали та ліквідовували представників місцевої комуністичної влади та радянських симпатиків. Було вбито місцевого лісника Шандора Штайна, який допомагав жандармам, та кількох місцевих лівих активістів. Крім того, було страчено 11 прихильників комуністів в Колбасові.

У квітні 1946 року Чехословацьке командування створило вже спеціальну армійську групу "Тепліце". У квітні підрозділ 31-го піхотного полку чехословацької армії натрапив на загін УПА поблизу села Збой. Зав'язався тривалий бій із застосуванням кулеметів. Також в квітні 1946 року відбувся напад повстанців УПА на заставу Фінансвої варти у Новій Седлиці. Повстанці атакували будівлю прикордонників, закидавши її гранатами. Двоє силовиків були вбиті на місці решта відступили, залишивши склад зброї. В ході рейдів УПА весною та літом 1946 року в боях та диверсіях і сутичках проти силових структур Чехословаччини були втрати, прокомуністичний уряд втратив 14 силовиків убитими серед них були (прикордонники, працівники SNB та міліціонери). Також силами УПА було ліквідовано 22 цивільних представників прокомуністичної влади ( комуністичних активістів, голів сільських національних комітетів та симпатиків комуністів).

Також ще в 1946 році в Судетах продовжували діяти німецькі партизани "Вервольфу" є такий міф, що німці всі здались після 9 травня 1945 року, але це було далеко не так. Продовжувалась ліквідація німецькими повстанцями чеських національних адміністраторів. У прикордонних округах Хеб, Тахов та Яблонець-над-Нісою німецькі партизани влаштовували полювання та новоприбулих чеських комуністів, які займали керівні посади на конфіскованих заводах та фермах. Снайпери "Вервольфу" вбивали урядовців прямо на вулицях або під час поїздок між селами. Також протягом вести та літа 1946 року зафіксовано десятки випадків, коли патрулі Корпусу національної безпеки, які прочісували ліси у пошуках таємних складів зброї, потрапляли в засідки німецького підпілля. Бої зазвичай велися на близькій і закінчувались втратами з обох сторін. Також влітку 1946 року на мінах та розтяжках, встановлених німецькими партизанами на лісових дорогах Північної Чехії, підірвалися кілька вантажівок та мотоциклів із чехословацькими військовими. Загальні втрати прокомуністичної сторони чехословацької сторони у Судетській області за 1946 рік через партизанську і диверсійну діяльність втрати силовиків склали близько 25 убитих це були працівники (SNB та прикордонники). І було ліквідовано понад 15 цивільних членів Комуністичної партії.

У Словаччині в 1946 році теж було гаряче особливо в сільській місцевості. Перед парламетськими виборами у травні 1946 року політчна напруга у Словаччині сягнула максимуму. Словацькі праві з колишньої Глінківської гвардії та прихильники страченого лідера Йозефа Тісо створили мережу таємного спротиву.

У квітні та травні 1946 року в деяких селах Центральної Словаччини радикальні підпільники здійснювали напади на активістів Комуністичної партії Словаччини, які вели передвиборчу агітацію. Було зафіксовано кілька випадків побиття, та вбивство трьох комуністичних агітаторів. Також частим явищем були збройні напади на дільниці SNB. Напади здійснювалися з метою захоплення зброї та звільнення заарештованих товаришів. Під час штурму однієї з таких дільниць у Жилінському окрузі був ліквідований начальник поліцейського поста. Загалом було вбито троє предстаників силових структур та троє цивільних комуністів внаслідок цих нападів.

Загалом втрати силових структур та членів комуністичної партії, та її активістів від дій УПА, Верфольфу та антикомуністичних партизан в Словаччині складали 82 осіб вбитими.

У 1947 році збройне протистояння в Чехословаччині досягнуло свого найвищого воєнного піку після закінчення Другої світової війни. Цей рік увійшов в історію країни під знаком "Акції Б" масштабної загальнодержавної військово-поліцейської операції прокомуністичної Чехословаччини проти підрозділів УПА, які масово проривались через усю територію Чехословаччини ( зі Східної Словаччини через Моравію до Чехії та кордонів Західної Німеччини. Окрім загонів УПА опір чинили також антикомуністичне підпілля вони вчиняли теракти та вбивства. Для комуністичного керівництва МВС цей конфлікт став приводом для остаточної мілітаризації поліції перед запланованим переворотом. Улітку 1947 року польська комуністична армія розпочала операцію "Вісла" притиснувши сила УПА до кордонів. Кілька великих сотень УПА ( зокрема під керівництвом "Громенка" (Михайла Дуди), "Бурлаки" ( Володимира Щигельського) та "Ластівки" отримали наказ прориватись на Захід через Чехословаччину. Прокомуністичний уряд кинув проти них угруповання "Тепліце" та тисячі бійців Корпусу національної безпеки підсилених мобілізованими колишніми партизанами-комуністами, нажаль крім вбитих комуністів загинули багато бійців УПА, загинули як лицарі з зброєю в руках. Зараз розглянемо з вами основні сутички.

У Червні 1947 року відбулись бої в Улічській долині. Це були перші масштабні зіткнення на самому кордоні, коли сотні «Бурлаки» та «Крилача» лише заходили на територію Чехословаччини. Було ліквідовано 3 силовиків прокомуністичної Чехословаччини (1 солдат та 2 бійці прикордонної варти SNB) внаслідок раптових вогневих нальотів УПА на прикордонні застави та патрулі.

10-12 липня 1947 року відбулись бої в Левоцьких горах. Чехословацьке командування спробувало заблокувати сотню «Бурлаки» (Романа Гробельського). Повстанці пішли на прорив вночі, використовуючи автоматичну зброю та гранати. Внаслідок цих сутичок було ліквідовано 4 солдат Чехословацької армії.

5 серпня 1947 року відбулась засідка біля Партизанської Люпчі (Низькі Татри) це була найбільш кривава сутичка. Найкривавіший та найвідоміший епізод «Акції Б». Авангардний підрозділ чехословацької армії (розвідрота) натрапив на замасковані позиції бійців УПА із сотні «Громенка» (Михайла Дуди). Повстанці підпустили солдатів впритул і відкрили шквальний вогонь із кулеметів. Втрати силовиків були досить великі 6 ліквідованих на місці (включаючи командира підрозділу) та понад 10 поранених (двоє з яких пізніше померли в госпіталі, збільшивши кількість жертв цього бою до 8 осіб).

14-16 серпня 1947 року відбулась чергова сутичка сил УПА та прокомуністичних силовиків Чехословаччини зіткнення відбулось біля містечка Мала Фатра. Бої із залишками роздроблених українських сотень, які намагалися вийти до річки Ваг. Натиск чехословацьких курсантів військових училищ зустрів жорсткий опір ар'єргарду УПА. Сили УПА ліквідували 5 силовиків (3 курсанти та 2 прикордонники були вбиті у цій сутичці).

20 серпня 1947 року відбулась ще одна сутичка, яка отримала назву бій у долині Бела. Сутичка під час облави на групу повстанців, які переховувалися у високогірних мисливських хатинках. Було вбито трьох військовослужбовців Чехословаччини.

Кінець серпня-початок вересня 1947 року відбувся прорив біля Жиліни. Саме тоді відбулись одні з останніх великих сутичків УПА з прокомуністичними силовиками Чехословаччини. Останні великі організовані бої сотні «Громенка» перед виходом на територію Моравії та Чехії. УПА проривала залізничні та шосейні заслони. Було ліквідовано 7 силовиків Чехословаччини 4 бійці SNB та 3 солдати) у кількох послідовних нічних перестрілках на блокпостах).

Загалом втрати у прокомуністичних силових структур Чехословаччини були суттєві 49 осіб загинули безпосередньо у боєзіткненнях, перестрілках та із засідками, які влаштовували бійці УПА (із них 30 військовослужбовців армії та 19 бійців SNB). Також були небойові втрати вони склали ще 30 осіб армії Чехословаччини, вони загинули під час операцій з пошуку партиазан УПА переважно внаслідок трагічних випадків в горах, через необережне поводження зі зброєю та через інциденти дружнього вогню між чехословацькими підрозділами через поганий зв'язок у лісах. Такоє силами УПА було ліквідовано 7 місцевих комуністичних активістів, які вороже ставились до УПА, намагалися викликати телефоном армію та прикордонників, через що бійці УПА відкривали вогонь для самозахисту або ліквідації свідків. Також близько 70 силовиків зазнали серйозних поранень в сутичках з УПА. Незаважаючи на це в УПА теж були втрати близько 200 осіб зазнали поранень та були вбиті, так як проти партизан УПА використовували авіацію, і тисячі членів силових структур, але навіть попри те більшість повстанців дістались Західної Німеччини.

Варто відзначити, що під час рейду словацьке населення в більшості активно допомагало бійцям УПА. : Консервативні та глибоко релігійні словацькі селяни часто добровільно ділилися з бійцями УПА хлібом, молоком, салом та теплим одягом. Повстанці, зі свого боку, намагалися платити за їжу грошима (або відрізами мануфактури), що викликало повагу, оскільки чехословацька армія під час рейдів нерідко просто реквізувала майно селян. Місцеві жителі пускали повстанців на ночівлю у свої клуні, комори та високогірні пастуші хатинки (колиби), ризикуючи отримати тривалий термін ув'язнення за допомогу партизанам. Словацькі лісники, пастухи та селяни, які досконало знали гірську місцевість Татр та Фатри, неодноразово ставали провідниками для загонів УПА. Вони таємно виводили українські групи з оточення, показували безпечні стежки в обхід чехословацьких блокпостів та попереджали про переміщення підрозділів SNB (безпеки).

Також були причини чому словацьке населення це робило: Більшість словаків були палкими католиками (греко- та римо-католиками). Коли вони бачили, що повстанці УПА носять натільні хрестики, моляться і шанобливо ставляться до священників, міф про «безжальних бандитів» руйнувався. Відомі випадки, коли місцеві словацькі священники таємно сповідали повстанців і благословляли їх на подальший рейд. Командування УПА (зокрема Роман Гробельський — «Бурлака») суворо забороняло кривдити цивільних словаків чи грабувати їх. Повстанці поводилися дисципліновано, що контрастувало з радянськими солдатами, які проходили тут у 1945 році і залишили по собі погану пам'ять через мародерство. У 1947 році у Словаччині вже повним ходом ішли репресії, примусова колективізація та наступ на католицьку церкву. Релігійні словацькі селяни бачили в комуністах загрозу своєму традиційному укладу життя. Коли бійці УПА пояснювали, що вони воюють проти Сталіна за волю і віру, це викликало миттєву солідарність.

Також в 1947 році в самій Словаччини продовжували діяти партизанські антикомуністичні групи і завдавати ударів. У центральних районах Словаччини підпільники протягм 1947 року здійснили серію замахів на голів місцевих Національних комітетів, які були членами Комуністичної партії й активно впроваджували конфіскцію земель. Протягом року від акцій партизан в регіонах Жиліна та Тренчин загинуло 5 чиновників комуністів. У Чехії ( район Ліберець) радикально мололь здійснила збройний напад на пост SNB з метою викрадення зброї. Один поліцейський дістав смертельне поранення. Протягом 1947 року силові структури Чехословачини та цивільні представники владили втратили 97 осіб загиблими та десятки пораненими, найбільша кількість припала якраз на діяльність партизан УПА.

У 1948 році трапилась одна з найбільш важливих подій в повоєнній Чехословаччині комуністи використовуючи свій вплив в армії, спецслужбах та поліції повалили уряд та встановили вже відкриту комуністичну диктатуру. Зараз скажемо кілька слів чому їм це вдалось зробити. Ще до перевороту комуністи контролювали Міністерство внутрішніх справ (МВС) та Міністерство інформації. Вони наповнили поліцію та спецслужби своїми людьми, усуваючи демократичних офіцерів. 20 лютого 1948 року трапилась урядова криза. Обурені комуністичним свавіллям в МВС, 12 демократичних міністрів уряду подали у відставку. Це була їхня тактична помилка. Вони сподівалися, що президент Едвард Бенеш розпустить уряд і призначить дострокові вибори, на яких комуністи програють. Готвальд заблокував ідею виборів. Комуністи негайно озброїли тисячі робітників заводів, створивши незаконні воєнізовані загони — Народну міліцію. Вони вивели на вулиці Праги сотні тисяч демонстрантів, заблокували урядові будівлі та влаштували загальний страйк. Готвальд поставив ультиматум президенту Бенешу: або той приймає відставку демократів і дозволяє комуністам сформувати новий уряд повністю під їхнім контролем, або в країні почнеться кривава громадянська війна, і Червона армія (яка стояла на кордонах) увійде в Прагу. Хворий і заляканий президент підписав ультиматум. Комуністи отримали абсолютну владу легальним шляхом. Також варто відзначити, що президент Бенеш був глибоко хворою людиною (пережив два інсульти) та психологічно зламався під тиском Готвальда. Понад усе він боявся повторення Мюнхенської змови 1938 року та нової кривавої бійні у Празі. Його капітуляція 25 лютого паралізувала армію та опір народу, які чекали від свого лідера наказу діяти, але так і не дочекалися.

Це рішення мало катастрофічне значення, до 1989 року Чехословаччина потрапила під комуністичну окупацію СРСР, Москва через Готвальда і КПЧ як своїх маріонеток повністю контролювала зовнішній і внутрішній курс держави. Комуністи почали чини масові злочини насильницька колективізація, наступ на церкву і пропаганда атеїзму, грабунок приватного капіталу та великих землевласників, яких грабували через незаконну націоналізацію земель і маєтків та забирали бізнес ( фабрики, заводи, майстерні, магазини і т.д.). Влада роздавала законне майно і землі і власність Чехословацької еліти, різному бидлу і членам своєї грабіжницької партії. Ці рішення викликали пасивний та активний опір антикомуністично налаштованих жителів Чехословаччини пасивний опір був шаленим, на державних підприємствам підпільні групи постійно щось ламали або робили неякісно і невчасно.

Також варто сказати про сутички, які відбулись в 1948 році проти комуністів. Весна-Літо 1948 року відбувся ряд сутичок у районі Шумава. Західні розвідки ( зокрема американські) почали закидати через кордон озброєних кур'єрів чехів для вивезення сімей опозиціонерів та збору даних. Під час проривів через кордон регулярно спалахували запеклі перестрілки. У травні та липні 1948 року під час сутичок було ліквідовано 3 комуністичних прикордонників тільки на данній ділянці.

У серпні 1948 року відбулась сутичка з прикордонним патрулем і антикомуністичними повстанцями. Група чеських військових-втікачів, намагаючись прорватись до Баварії, натрапила на засідку силовиків. У ході короткого запеклого бою повстанці застрелили одного старшого сержанта SNB та важко поранили іншого, успішно перейшли данну ділянку кордону.

Восени в Чехії в 1948 році почали формуватись перші радикальні бойові міські групи, які здійснювали напади на пости поліції для захоплення зброї та ліквідовували комуністичних інформаторів та чиновників місцевого рівня у робочих кварталах Пльзеня та Кладного. Також цілью партизан ставали співробітники Cлужби державної безпеки StB. Оскільки StB розпочала жорстокі катування заарештованих некомуністичних політиків, офіцери StB стали мішенями номер один. Восени 1948 року в Празі та Брно зафіксовано два випадки успішних замахів, коли офіцерів StB було застрелено підпільниками блія їхнії будинків.

Також мали місце згасаючі і поодинокі сутички з дрібними групами УПА, хоча основні сили УПА перейшли територією Чехословаччини ще в 1947 році, дрібні та поодинокі групи все, ще переховувались в лісах Східної Словаччини шукаючи шлях на захід. У березні в 1948 році кілька повстанців УПА вступили в сутичку з патрулем SNB та ліквідували одного силовика, який отримав смертельне поранення.

Березень 1948 року одразу після лютневого перевороту колишні військові та студенти сформували дрібну підпільну групу. Вони здійснили напад на місцевого партійного функціонера КПЧ, який займався складанням списків для люстрації викладачів. Функціонера було ліквідовано. Під час спроби затримання групи у лісистій місцевості біля Зноймо повстанці відкрили вогонь із трофейної зброї, внаслідок чого загинув 1 силовик SNB.

Квітень 1948 року відбулась ліквідація в селі Погронський Русков Словаччина. Місцеві словацькі підпільники (майбутнє ядро автономних боївок «Білого Легіону») здійснили акт помсти проти голови місцевого осередку Комуністичної партії Словаччини, який активно допомагав органам держбезпеки (StB) виявляти католицьких дисидентів. Сільського комуністичного керівника було розстріляно у власному будинку. Повстанцям вдалося без втрат відійти у гори.

Липень 1948 року відбулась сутичка в горах Мала Фатра. Спецзагін МВС Чехословаччини проводив облаву на «Зелені кадри» (селян і дезертирів, які ховалися в лісах). Командир словацьких повстанців, який раніше брав участь у повстанні 1944 року, влаштував дзеркальну пастку на вузькій гірській стежці. Комуністичний каральний підрозділ потрапив під шквальний вогонь. На місці було ліквідовано 2 бійців SNB, решта силовиків у паніці відступили.

Серпень 1948 року відбулась ліквідація голови колгоспу в Центральній Чехіії. Режим Готвальда розпочав першу хвилю насильницького відбирання землі у селян (колективізацію). Озброєна група підпільників здійснила рейд на новостворене державне господарство. Було застрелено уповноваженого КПЧ та голову колгоспу, які особисто підписували накази про виселення селян та конфіскації землі у селян. Ця акція мала великий резонанс, оскільки продемонструвала готовність селян до збройного спротиву.

Але найбільш гучне вбивство відбулось 27 травня 1948 році в Празі було ліквідовано Августина Шрамма він був одіозним комуністичним функціонером та високопоставленим агентом радянського НКВС. Під час Другої світової війни він перебував у СРСР, де як майор готував десантників-партизанів. Після Лютневого перевороту 1948 року він очолив партизанський відділ ЦК Комуністичної партії Чехословаччини (KSČ) та координував таємну агентурну мережу, виступаючи зв'язковим між радянськими спецслужбами та чехословацькою StB. Августина Шрамма багато істориків в Чехії та сучасників вважають головним організатором вбиства Яна Масарика — популярного міністра закордонних справ та єдиного демократа, який залишався в уряді й загинув за загадкових обставин (випав із вікна) у березні 1948 року. Шрамма застрелили у його власній квартирі в Празі. Виконав ліквідацію цього комуністичного злочинця, молодий студент антикомуністів Мілослав Хоц. Ця ліквідація шокувала Клемента Готвальда та все керівництво КПЧ, оскільки довела, що підпілля задте діставати вождів режиму навіть у столиці.

Загалом в 1948 році було ліквідовано 18 членів силових структур та представників влади комуністичної Чехословаччини.

У 1949 році збройний опір антикомуністичного підпілля в Чехословаччині, відомий як "Третій опір", перейшов до найбільш радикальної та безкомпромісної фази. Усвідомивши, що після Лютневого перевороту 1948 року легальна політична боротьба стала неможливою, повстанські групи, партизанаські загони та озброєні кур'єри-розвідники розпочали тактику точкового терору і ліквідації. Головними мішенями підпілля стали співробітники Служби державної безпеки StB, Корпусу національної безпеки SNB, судді-фальсифікатори та функціонери КПЧ. Зараз ми з вами розглянемо основні ліквідації представників комуністичної влади та силових структур Чехословаччини в 1949 році.

У лютому 1949 року була відбулась спроба військового повалення влади комуністів групою "Жатєц". Найбільша військова змова за всю історію антикрмуністичного руху опрупу. Група офіцерів на чолі з капітаном Мілославом Поспішилом та майором Карелом Сабатіною планувала підняти збройне повстання в танковому гарнізоні міста Жатєц, захопити Повну та звільнити політв'язнів. Держбезпека Stb дізналась про змову через агента-провокатора. Під час спроби арешту керівників змови в ніч на 9 лютого зав'язався бій у казармах та на вулицях міста. Повстання було придушено проте під час нічної перестрілки повстанці ліквідували 2 офіцерів StB, та 1 солдата, лояльного до комуністів.

Квітень-Червень 1949 року відбувались збройні акції агентів пішоходів та сутички на кордоні. 13 травня 1949 року відбулась ліквідація референта StB Хлупа у Пльзені. Група агентів пішоходів, яка прибула з Баварії для збору розвідданих, була затиснута у кут у приватному будинку референтом держбезпеки Ярославом Хлупом та його патрулем. Агенти опору відкрили вогонь на ураження з автоматичної зброї. Референт Хлуп загинув на місці, ще один військовий отримав важке поранення. Повстанці прорвалися і повернулися в Баварію.

2 квітня 1949 року також було ліквідовано співробітника Корпусу національної безпеки SNB Богуміла Гіла. У місті злін силовики влаштували засідку на одного з лідерів моравської організації "Світлана" колишньго партизанина, що воював ще проти німців Яроміра Врбу. Врба не здався, вступив в ближній бій та застрелив з пістолета Гіла та зміг прорвати оточення.

Також в травні 1949 році відбулось повстання у в'язниці Літомержіце. Політв'язні-антикомуністи за допомогою кількох підкуплених наглядачів спробували організувати масову втечу з в'язниці та захопити зброю в охорони. На етапі прориву внутрішня охорона відкрила вогонь. У ході запеклого бою всередині тюремного комплексу повстанці застрелили 1 старшого наглядача. Повстання було придушено підкріпленням армії.

У серпні 1949 року служба держбезпеки та міліція спробували провести арешт групи підпільників у місті Лоуни. Серед повстанців був Франтішек Плзак, який працював на американську контррозвідку і займався саботажем. Коли група силовиків увірвались на конспіративну квартиру для арешту, Плзак не здався, він першим вихопив зброю та відкрив вогонь на ураження. У ході запеклої перестрілки в обмеженому просторі він на місці застрелив офіцера SNB, та важко поранив іншого, після чого зумів вирватися з оточення і нелегально перейти до Баварії.

У 1949 році на півдні Чехії розгорнула активну партизанську діяльність одна з найбільших ефективних антикомунічних груп "Чоний Лев 777". Вони діяли як класичні партизан: підривали інфраструктуру КПЧ та вбивали силовиків. У ніч на 14 липня 1949 року члени організації підібралися до будівлі Окружного секретаріату Комуністичної партії у місті Седльчани. Вони закидали вікна партійного офісу бойовими гранатами та саморобними бомбами. Будівлю партійного штабу було повністю підірвано та перетворено на руїни. Під час вибуху було ліквідовано партійного охороронця-міліціонера, а документи та списки місцевих комуністичних інформаторів знищено.

Також в лісистих районах Моравії у 1949 році діяв партизанський загін "Світлана". Заснований учасниками опору німцям в часи Другої світової війни. Протягом 1949 року партизани вели рейкову та снайперську війну проти комуністичного режиму. У 1949 році вони здійснили кілька успішних нападів на автомобілі StB. В одній з таких засідок на лісовій дорозі партизани з автоматів розстріляли автомобіль, у якому пересувалося двоє оперативників держбезпеки, що займалися арештами місцевих селян. Обидва картелі були ліквідовані.

У Словаччині теж було не спокійно у цей час, діяли партизанські антикомуністичні групи. У липні-вересні 1949 року свої операції проводила група Віліама Жінгора. Він був легендарним повстанським командиром Словацького національного повстання 1944 року, після захоплення влади комуністами, він знову розпочав партизанську діяльність на цей раз проти комуністів, до яких ставився як до підозрілих ворогів, ще за часів Другої світової війни. У 1949 році його група партизанська активізувала бойові дії. Вони карати організаторів примусової колективізації. Протягом липня-серпня 1949 року у Центральній Словаччині партизани у ході окремих засідок ліквідували 2 цивільних уповноважених Комуністичної партії Словаччини, які конфісковували майно селян, та 1 прикордонника, який намагався вистежити їх криївку.

Вересень 1949 року відбулась ліквідація комуністичного секретаря у Моравії. Організована боївка Третього опору здійснила здійснила напад на районний комітет Комуністичної партії Чехословаччии в одному з містечок Моравії. Було застрелено секретаря районного комітету партії, який відповідав за депортації багатих селян "куркулів". Будівлю комітету підпалили, документи та списки для депортацій знищили.

Жовтень-Грудень 1949 року відбулись Бої під Шумавою. Масштабна облава StB та прикордонників на групу кур'єрів, яка намагалася пронести через кордон обладнання для підпільних радіостанцій. У лісовому бою партизани застрелили 1 сержанта прикордонної служби SNB. Проте більша частина групи була змушена розсіятися, втративши вантаж.

Також 7 липня 1949 року був вбитий прикордонник Ярослав Кочі під час перестрілки з агентом-кур'єром Франтішиком Гавлічеком поблизу селища Желєзна Руда.

Загалом силами підпілля в Чехословаччині в 1949 році було ліквідовано 21 представник комуністичної влади Чехословаччини та членів силових структур.

У 1950 році опір продовжувався режим Клемента Готвальда розгорнув масштабні репресії проти Католицької церкви (акція «К» з ліквідації монастирів), сфабрикував справу Мілади Горакової та прискорив насильницьку колективізацію.

Лютий 1950 року відбулась ліквідація референта StB Вацлава Шварца. У місті Ліберець підпільна група, сформована зі студентів та колишніх членів патріотичних організацій, здійснила замах на офіцера Державної безпеки (StB) Вацлава Шварца. Він був відомий жорстким переслідуванням некомуністичної молоді та фальсифікацією справ. Шварца було застрелено ввечері поблизу його будинку. Організаторам замаху вдалося на деякий час заховатися у лісах Шумави, перш ніж їх заарештували наприкінці року через зраду інформатора.

Березень 1950 року відбувся бій агентів-пішоходів біля Домажліце. Озброєна група кур'єрів-«пішоходів», яка поверталася з американської зони окупації в Баварії, потрапила в пастку прикордонної варти Корпусу національної безпеки (SNB). Повстанці дали запеклий нічний бій, використовуючи гранати. У ході зіткнення було ліквідовано 1 офіцера прикордоннї варти SNB ще одного важко поранено. Група прорвала кордон і повернулася в Баварію.

Квітень 1950 року підпільники вчинили акцію помсти в селі Тренчьянське Тепліце у Словаччині. Після розгортання комуністичним режимом Акції «К» (штурму та ліквідації католицьких монастирів) автономна боївка словацьких підпільників здійснила рейд проти місцевих організаторів цього процесу. Було ліквідовано 1 уповноваженого МВС Чехословаччини, який особисто керував арештами монахів, та 1 місцевого партійного функціонера Комуністичної партії Словаччини.

Травень 1950 року відбулась ліквідація голови колгоспу в селі Козоєди. Антикомуністична група, що складалася з місцевих селян, які відмовлялися віддавати свої землі до державного господарства (JZD), здійснила напад на офіс новоствореного колгоспу. Голову колгоспу, який погрожував селянам Сибіром та арештами StB у разі відмови від колективізації, було застрелено. Документи на конфіскацію землі підпільники спалили.

Липень-Вересень 1950 року бої антикомуністичних підпільників в горах. У липні 1950 році відбувся бій партизанського загону Віліама Жінгора в горах Велика Фатра. Спецпідрозділи StB та внутрішні війська МВС Чехословаччини проводили фінальну масштабну операцію з ліквідації партизанського з'єднання героя антинацистського повстання Віліама Жінгора. Під час штурму однієї з високогірних криївок партизани забарикадувалися і чинили запеклий опір. У ході тривалого бою партизани Жінгора ліквідували 2 бійців оперативних загонів SNB та поранили трьох офіцерів. Попри опір, через брак набоїв групу було розбито, а самого Жінгора згодом заарештовано і страчено у грудні 1950 року.

Вересень 1950 року відбулась атака на патруль у Моравському краї. Підпільна боївка «Третього опору» під час рейду з метою експропріації фінансів (нападу на державну касу) натрапила на патруль місцевої міліції. У ході перестрілки на вулиці селища було вбито 1 штаб-сержанта SNB. Підпільники відступили у ліси з трофейною зброєю.

Листопад 1950 року відбулась ліквідація інспектора StB Ярослава Долежала у Празі. Міська група антикомуністичного спрямування організувала та успішно виконала замах на інспектора держбезпеки Ярослава Долежала. Долежал був одним із провідних слідчих, які курували тортури та вибивання зізнань під час політичних процесів. Офіцера було ліквідовано кількома пострілами на порозі його власної квартири. Цей замах викликав паніку серед слідчих StB у столиці.

Жовтень 1950 року Відбулось вбивство комуніста Франтішека Новака у селі Хоцениці Франтішек Новак обіймав посаду голови Місцевого національного комітету (MNV — аналог сільської ради) та очолював осередок Комуністичної партії Чехословаччини (KSČ) в селі Хоцениці. У 1949–1950 роках комуністи розпочали жорстоку насильницьку колективізацію . Новак особисто керував відбиранням земель, худоби та техніки у місцевих одноосібників для створення колгоспу (JZD). Він погрожував селянам конфіскаціями та виселенням, через що став уособленням терору для всього округу Пльзень-південь. Селяни Франтішек Кліпа та Вацлав Крейчі, які втратили майно через політику Новака, об'єдналися із кількома однодумцями. Вони дістали приховану після Другої світової війни зброю і сформували бойову боївку "Третього опору". У ніч з 14 на 15 жовтня 1950 року повстнаці Кліпа та Крейчі підійшли до будинку Франтішека Новака в Хосеницях. Вони вибили двері та застали комуністичного функціонера зненацька. Повстанці зачитали Новаку вирок від імені підпілля за його злочини проти селянства та залякування сусідів. Після короткої словесної сутички Франтішек Новак був застрелений на місці. Повстанці не чіпали його родину та майно, а одразу зникли у лісі.

16 жовтня 1950 року також було вбито прикордонника Франтішека Корбела. Він був смертельно поранений біля селища Квільда в бойовому зіткненні з групою озброєних кур'єрів, які поверталися з Баварії.

Також на кордоні було ліквідовано рядового Йозефа Смрічну, члена прикордонного загону, який отримав смертельне поранення під час патрулювання і зіткнувся з озброєним агентом-емігрантом

Загалом було ліквідовано в 1950 році 30 комуністичних злочинців це були як предтавники влади та і силових структур.

1951 рік Цей рік надзвичайно важлививй в антикомуністичногому опірі адже саме у 1951 році на арену «Третього опору» виходить легендарна група братів Машин, а підпілля переходить від точкової самооборони до терактів та нападів на державні установи.

Березень 1951 року відбувся бій агентів-пішоходів біля Кашперських Гір. Група озброєних кур'єрів-«пішоходів», яка переносила пошту та інструкції від західних розвідок для чеського підпілля, потрапила в капітальну нічну засідку прикордонної варти Корпусу національної безпеки (SNB). Повстанці відкрили шквальний вогонь із пістолетів-кулеметів. Було ліквідовано 1 офіцера прикордонної варти SNB. двох інших силовиків поранено. Група розсіялася в лісах і згодом прорвалася назад до Західної Німеччини.

2 липня 1951 року фактично найбільш гучна акція від підпільників протягом всього року. Ліквідація 3 комуністичних функціонерів. Антикомуністична група під керівництвом Ладіслава Малі (який видавав себе за американського агента) здійснила збройний напад на будівлю школи в моравському селі Бабіце, де проходило засідання місцевого органу влади (Національного комітету). Повстанці розстріляли трьох Функціонерів комуністичної партії Чехословаччини, які безпосередньо керували примусовою колективізацією та репресіями проти місцевих селян. Цей інцидент викликав колосальний резонанс. Режим Готвальда використав його для розгортання масового терору в регіоні, стративши згодом 11 людей (включаючи католицьких священників, які просто знали про існування підпілля). Вбиті були Томаш Клемент, Йозеф Роубал та Антонін Ружичка.

13 вересня 1951 року розпочинає свою діяльність легендарна група братів Машин. 13 вересня 1951 року група вчиняє напад на відділок поліції в Хлумці-Над-Цидліною. Радикальна підпільна група, створена братами Йозефом і Цтірадом Машинами (синами героя антинацистського Опору), розпочала збройну боротьбу проти злочинного комуністичного режиму. Їм була життєво необхідна автоматична зброя. Вони спланували напад на станцію Корпусу національної безпеки (SNB). Під час нальоту брати Машини залякали і ліквідували старшого сержанта Карела Коубека.

28 вересня 1951 року брати Машини проводять другу операцію проти комуністичного режиму. Група нападає на відділок поліції в Челаковіце. Через два тижні після першого успіху групі Машин знадобилося більше автоматичної зброї (пістолетів-кулеметів). Вони здійснили напад на чергову станцію SNB. Щоб виманити силовика, вони викликали його на фальшиву ДТП, після чого зв'язали. Щоб не залишати свідків, які могли б упізнати учасників групи, старшого сержанта SNB було ліквідовано (перерізано горло). Група Машин захопила великий арсенал автоматичної зброї і успішно відійшла на свою базу. Вбитим був Ярослав Гонзатко.

Жовтень 1951 року вібдулась ліквідація голови колгоспу в селі Крєлінов у Словаччині. Автономна боївка словацького «Третього опору» здійснила акт відплати за примусове відбирання худоби та зерна у місцевих селян. Голову єдиного сільськогосподарського кооперативу (JZD) та активного члена Комуністичної партії Словаччини було застрелено на подвір'ї власного будинку.

Листопад 1951 року відбулась ліквідація референта StB у місті Пльзень. Міська підпільна група виконала замовний замах на штабного офіцера Державної безпеки (StB), який займався агентурним проникненням в антикомуністичні студентські осередки. Офіцера було розстріляно увечері в парковій зоні. Цей замах паралізував роботу місцевого відділу StB на кілька тижнів через острах нових ліквідацій.

У 1951 році підпільники ліквідували 22 предстаників силових структур та комуністичної влади Чехословаччини.

У 1952 році опір продовжився. І продовжили свою діяльність легендарна група опору братів Машин. 2 лютого 1952 року відбулась ліквідація референта SNB Франтішека Ванятка. У районі міста Шумперк підпільна група, яка складалася з колишніх селян і переховувалася у лісах, натрапила на патруль Корпусу національної безпеки (SNB). Офіцер Франтішек Ванятко намагався затримати керівника групи для перевірки документів. Партизани відкрили вогонь із пістолетів. Ванятко загинув на місці. Групі вдалося вирватися з оточення та перебазуватися в інший лісовий масив.

Квітень 1952 року відбулась сутичка агентів-пішоходів біля Тахова( що в західній частині Чехії). Двоє озброєних кур'єрів-«пішоходів», які виконували завдання американської розвідки (CIC) щодо збору військових даних, під час повернення до Баварії натрапили на замаскований пост прикордонної варти. Щоб не потрапити в полон і зберегти зібрані документи, агенти вступили у ближній бій. Було ліквідовано 1 прикордонника SNB. Кур'єри успішно перетнули кордон.

2 серпня 1952 року відбулась акція в селі Крєлінов. Автономна боївка словацького «Третього опору» здійснила напад на будинок місцевого уповноваженого Комуністичної партії Словаччини (KSS), який відповідав за примусову реквізицію хліба у селян. Комуністичного функціонера було застрелено під час спроби чинити опір. Акція мала на меті залякати місцевих активістів, які допомагали StB проводити колективізацію.

У серпні 1952 році брати Машин здійснили, ще одну резнонансну акцію вони напали на касове авто у Хлумеці. Групі братів Машин для фінансування підпілля та купівлі радіообладнання були терміново потрібні гроші. Вони спланували напад на автомобіль, який перевозив заробітну плату для робітників заводу Kovolis. Напад здійснили Йозеф Машин та Ростислав Новак. Під час перехоплення автомобіля касир заводу Йозеф Рожицький (який був ідеологічним активістом КПЧ та мав при собі зброю) спробував чинити активний збірний опір. Його було ліквідовано на місці. Група Машин експропріювала 849 000 чехословацьких крон і зникла.

3 жовтня 1952 року відбувся бій біля села Мисліборіце. Велика оперативна група StB та прикордонників оточила лісову криївку залишків антикомуністичної групи, пов'язаної зі «справою Бабіце» 1951 року. Повстанці відмовилися здатися. Зав'язався тривалий запеклий бій, у ході якого партизани ліквідували 1 старшого лейтинанта Державної безпеки StB, який керував штурмом. Через повний брак боєприпасів двоє повстанців згодом застрелилися, одного було взято в полон важкопораненим.

Грудень 1952 року відбулась ліквідація прикордонника Самуеля Чорного. У грудні 1952 року група агентів-пішоходів проривалася через австрійський кордон поблизу міста Зноймо, намагаючись доставити в Чехословаччину нові шифри та радіостанції від західних розвідок. На загороджувальній лінії патруль Прикордонної варти помітив рух за допомогою прожекторів. Кур'єри розуміючи, що загородження під напругою блокують відступ, прийняли бій і закидали караульну вишку гранатами. Внаслідок вибуху гранати та обстрілу бу ліквідований молодший сержант Прикордоннї варти Самуель Чорний. Кур'єри скориставшись панікою серед прикордонників, зуміли розірвати лінію загороджень і відійшли назад на територію Австрії.

Також в 1952 році було вбито рядового Антоніна Комзу з прикордоної групи під час переслідування дизертира з чехословацької армії, який викрав зброю та намагався втекти в Західну Німеччину.

Протягом 1952 року антикомуністичні сили ліквідували 12 представників влади та силових структур.

У 1953 році відбулось подальше протистояння антикомуністичних груп, комуністичним злочинцям. Також в цьому році відбувся легендарний рейд братів Машин через Східну комуністичну НІмеччину.

Червень 1953 року відбулась збройна сутичка, під час повстання в Пльзені. Після оголошення урядом грошової реформи, яка знецінила заощадження людей, на заводах Шкода у Пльзені спалахнуло масове робітниче повстання. Окремі підпільні групи антикомуністів спробували перетворити економічний протест на збройний. Вони штурмували міську ратушу та будівлю суду, де захопили зброю. Під час жорстокого придушення бунту внутрішніми військами та Корпусом національної безпеки (SNB) повстанці відкрили вогонь у відповідь. Було ліквідовано 1 офіцера оперативних загонів SNB. онад 200 робітників отримали поранення, а повстання було придушене танками.

Липень 1953 року відбулась ліквідація голови колгоспу в Західній Чехіії. Місцева боївка «Зелених кадрів», що ховалася у лісах Шумави, здійснила акт відплати проти голови місцевого колгоспу (JZD), який був фанатичним членом КПЧ та доносив у StB на селян, які саботували постачання зерна державі. Комуністичного функціонера було застрелено на польовій дорозі. Після цієї акції StB кинула на зачистку лісу цілий батальйон прикордонників.

7 вересня 1953 року група братів Машин зробила, ще одну збройну акцію, а саме відбулвся підпал колгосних стогів. У Моравії група братів Машин підпалила 17 великих стогів соломи. Під час втечі вони зіткнулися з членами добровільної пожежної дружини. Цітрад Машин двічі вистрілив у пожежника. Ян Леціан отримав важкі поранення ( куля вибила око), але вижив.

У жовтні 1953 року група братів Машин вирішує, пробиватись до Західної Німеччини. Брати Йозеф і Стірад Машини, Мілан Паумер, Зденек Яната та Вацлав Шведа ухвалили рішення пробиватися зі зброєю в руках через Східну Німеччину (НДР) до Західного Берліна. Перед самим перетином кордону в Чехії вони збирали ресурси та набої. Перша сутичка трапилась 10 жовтян 1953 році на залізничній станції Укрод. Східнонімецька народна поліція (створена і набрана з комуністів). спробувала перевірити документи підозрілої групи на вокзалі. Втікачі відкрили вогонь у відповідь і пробили оточення ліквідувавши 2 офіцерів комуністичної Німеччини. Вбитими були Йоганнес Роннебург був ліквідований 10 жовтня 1953 року під час перестрілки на залізничній станції Укрод (Uchrozd / Uckro). Група Машин була затиснута поліцією в кабіні ліфта станції, але відкрила шквальний вогонь на ураження з пістолетів, пробивши оточення. Та Генріх Гофманн агинув у тому самому бою 10 жовтня 1953 року на станції Укрод від смертельних вогнепальних поранень. 24 жовтня 1953 року група братів Машин, мала ще один бій з німецькими комуністами та ліквідувала одного з них, вбитим був Герман Брунке старший сержант, який брав участь в масштабній лісовій облаві у районі селища Вальддорф (Мекленбург). Він входив до складу пошукового загону, який натрапив на замасковану нічну позицію чеських партизанів. Та 28 жовтня 1953 року повстанці в сутичці ліквідували Гайнца Зандрека лейтинанта командира оперативного взводу. Який був ліквідований в ході фінальних запеклих боїв у лісовому масиві поблизу Бранденбурга, коли поліція НДР намагалася заблокувати групі Машин вихід до лінії берлінського метро.

Також в 1953 році було ліквідовано на кордоні з Австрією Єфрейтора Алоїза Гостинського, коли група прикордонників намагалась зупинити автомобіль, що на високій швидкості йшов на таран прикордонного шлагбаума.

Загалом в 1953 році було ліквідовано 7 комуністів в самій Чехословаччині та ще 4 легендарною групою Машин яку переслідувало кілька тисяч військ та поліції комуністичної Німеччини загалом 11.

У 1954 році опір антикомуністичний через масові репресії та арешти ослаб, але продовжувався

11 березня 1954 року відбувся бій у лісовому масиві Пршибрама. Оперативна група StB та Корпусу національної безпеки (SNB) проводила масштабну лісову облаву на залишки підпільної групи «Зелені кадри», що складалася з дезертирів та селян, які переховувалися від арештів за саботаж колективізації. Силовики оточили замасковану землянку. Повстанці відмовилися здатися і відкрили вогонь із трофейних німецьких автоматів. У ході інтенсивної перестрілки партизани ліквідували 1 старшого сержанта оперативних загонів SNB та важко поранили офіцера StB. Двоє підпільників загинули в бою, ще одного, пораненого, взяли в полон (згодом засудили до тривалого ув'язнення).

Червень 1954 року було здійснено ліквідацію голови сільського комітету у Західній Словаччині. Автономна боївка, сформована з радикальних католицьких дисидентів, які діяли у підпіллі, здійснила акт відплати проти голови місцевого осередку Комуністичної партії Чехословаччини (KSČ). Цей чиновник особисто курував складання списків «неблагонадійних» сімей для депортації у віддалені райони та контролював примусову здачу зерна. Комуністичного функціонера було застрелено на порозі власного будинку в нічний час. Боївці вдалося без втрат відійти у гірську місцевість Низьких Татр.

22 серпня 1954 року відбулась перестрілка у прикордонній смузі біля чеського лісу Шумава. Поодинокий «агент-пішохід» (кур'єр західних розвідок), який намагався винести через «Залізну завісу» до Баварії важливі документи про промислові об'єкти, натрапив на замаскований пост прикордонної варти. На той час кордон уже був укріплений інженерними загородженнями та мінними полями.Оточений прикордонниками, кур'єр прийняв відчайдушний бій, відстрілюючись із пістолета. Він ліквідував 1 чехословацького прикордонника, але сам отримав важкі поранення, підірвався на міні під час прориву через загородження і загинув.

Також у вересні 1954 року був ліквідований сержант комуністичної Прикордонної варти Франтішек Блажек він був вбитий 18 веренся 1954 році на чехословацько-баварському кордоні. Він брав участь у бойовому зіткненні з озброєним кур'єром західної розвідки («агентом-ходяком»), який проривався через «Залізну завісу"

Загалом в 1954 році було ліквідовано 4 комуністичних злочинців.

У 1955 році опір продовжував існувати.

12 квітня 1955 року було ліквідовано голову місцевого осередку Комуністичної Партії. У Моравсько-Сілезьких Бескидах останні представники лісового підпілля, що залишилися без зв'язку із закордонними центрами, здійснили точковий напад на голову сільського комітету Комуністичної партії Чехословаччини (KSČ). Цей функціонер активно співпрацював з StB, допомагаючи проводити фінальні зачистки регіону від родичів засуджених дисидентів та примусово вилучати приватне майно. Партійна посадова особа була застрелена біля своєї господарської будівлі в сутінках. Двом партизанам вдалося сховатися в густих лісах.

6 червня 1955 року відбувся бій у лісовому бункері у Седлчан ( Центральна Чехія) Внаслідок доносу місцевого інформатора, органи StB та спеціальні підрозділи внутрішніх військ виявили глибоко законспірований підземний бункер, де понад два роки переховувалися троє учасників антикомуністичних «Зелених кадрів». Район масово оточили силовики. Підпільники вирішили прийняти свій останній бій і відкрили вогонь із пістолетів та гвинтівок. Під час запеклого штурму партизани ліквідували 1 сержанта оперативних загонів SNB і важко поранили ще одного бійця. Бункер закидали гранатами, унаслідок чого двоє підпільників загинули, а третій застрелився останнім патроном, щоб не потрапити на допити.

Серпень 1955 року відбуласт ліквідація голови колгоспної ради секретаря КПЧ Богуміла Горака у Центральній Чехії. У 1955 році комуністи продовжували компанію з ліквідації залишків приватної власності на селі. Богуміл Горак, фанатичний комуністичний секретар і голова великого колгоспу, ініціював повне виселення з регіону трьох сімей фермерів, яких режим таврував як куркулів. У серпні 1955 року під час збору врожаю син одного з виселених селян, який нелегально повернувся з лісу зі схованою мисливською рушницею, підстеріг Горака на польовій дорозі, коли той їхав на мотоциклі. Горака було розстріляно впритул. Комуністичний функціонер був ліквідований, його смерть призвела до того, що кілька сусіднії голів колгоспів подали у відставку через старх за власне життя.

Вересень 1955 року відбулась сутичка на Австрійському кордоні. У зв'язку з виведенням радянських військ з Австрії восени 1955 року, чехословацький режим панічно закривав південний кордон. Останній «агент-пішохід» (кур'єр), який намагався прорватися з Австрії до Чехії для ліквідації архівів своєї колишньої групи, натрапив на посилений патруль прикордонників з навченими службовими собаками. Затиснутий біля інженерних загороджень, кур'єр відкрив вогонь із пістолета Browning. Було ліквідовано 1 чехословацького прикордонника SNB. Самого повстанця розстріляли з кулемета прикордонної вежі за кілька секунд після цього.

Протягом 1955 року в ході ліквідацій та останніх лісових і прикордонних боїв «Третього опору» було знищено 4 предаставників комуністичного режиму.

У 1956 році опір фактично було придушено . У цей рік відбувся XX з'їзд КПРС із розвінчанням культу особи Сталіна та спалахнуло Криваве Угорське повстання, яке чехословацька держбезпека (StB) використала як привід для тотальних профілактичних зачисток і безпрецедентного посилення режиму контролю. Але навіть попри це одні з останніх антикомуністичних партизан здійснювали спроби і напади на комуністів.

18 травня 1956 року відбулась ліквідація голови місцевого національного комітету в Західній Чехії. У Пльзенському краї останній представник колишньої підпільної групи «Зелені кадри», який понад три роки самостійно ховався від арешту в лісових масивах Шумави, здійснив точковий замах на голову сільського Національного комітету (місцевого органу комуністичної влади). Цей чиновник був фанатичним активістом Комуністичної партії Чехословаччини (KSČ), особисто керував відбиранням залишків приватного майна у селян і передавав списки «неблагонадійних» до StB. Комуністичного функціонера було застрелено з гвинтівки на околиці селища. Повстанцю вдалося знову зникнути у лісі. Його було схоплено лише наприкінці року через виснаження та донос.

Жовтень 1956 року відбулась сутичка під час Угорського повстання 1956 року сутичка відбулась у Південній Словаччині. На тлі антикомуністичної революції в Угорщині, чехословацький режим панічно мобілізував армію та Корпус національної безпеки (SNB) на південних кордонах, побоюючись перенесення повстання на територію Словаччини. Двоє словацьких антикомуністичних підпільників, які намагалися поширювати листівки на підтримку угорців і пробитися через кордон, були затиснуті в кільце патрулем прикордонної варти. Повстанці відмовилися здатися та відкрили вогонь із пістолетів. У ході перестрілки було ліквідовано 1 чехословацького прикордонника. Обидва підпільники загинули на місці під кулеметним вогнем після підкріплення, яке прийшло силовикам.

У 1956 році було вбито 2 представників комуністичного режиму.

У листопаді 1959 року сталась ще одна подія, в районі гірського масиву Шумава 6 листопада 1959 року відбулось зіткнення між солдатом дизертиром, який втікав в Західну Німеччину, та прикордонною групою. Втікачем був рядовий прикордонник Владислав Рянда, його переслідувала група прикордонників на чолі з лейтенантом Вацлавом Горватом, група переслідувала дизертира, аж до кордону з західною Німеччиною де між ними зав'язалася перестрілка, в результаті якої Вацлав Горват був вбитий, а рядовий зміг пробитись вглиб Західної Німеччини.

Загалом, якщо підсумовувати втрати комуністичної влади та силових структур від 1945-1959 роки кількість загиблих склала 530 осіб це були як представники комуністичної влади і представники силових структур, які гинули під час перестрілок і нападів антикомуністичних повстанців. У ці втрати входять також і заиблі від дій УПА та німецьких партизан згону Вервольф. Зараз скажемо про одних з найбільш відомих ліквідованих особистостей котрі були ліквідовані з 1945-1959 років.

1 Йозеф Стршіда підпоручник прокомуністичної чехословацької армії, загинув у бою з УПА на Східній Словаччині, у 1946 році.

2 Ярослав Квапіл чехословацький солдат, загинув під час сутички в селі з загонами УПА у 1946 році.

3 Франтішек Гайдушек сержант Корпусу національної безпеки (SNB), застрелений у сутичці з авангардом УПА, у 1946 році.

4 Вацлав Палічка старший стражмістр SNB, загинув під час лісової облави, у 1947 році.

5 Владімір Матаушек капрал чехословацької армії, ліквідований під час лісової засідки сотні «Громенка», у 1947 році.

6 Алоїз Свобода рядовий армії, загинув у бойовому зіткненні біля села Збой, у 1947 році.

7 Міхал Клейн сержант SNB русинського походження, ліквідований під час патрулювання, у 1947 році.

8 Карел Новак капрал чехословацької армії, загинув під час штурму повстанського бункера в Малій Фатрі, у 1947 році.

9 Антонін Томечек солдат регулярних військ, був вбитий у вогневому контакті у Високих Татрах, у 1947 році.

10 Йозеф Блаха сержант SNB, розстріляний під час захисту залізничного об'єкта від прориву групи УПА, у 1947 році.

11 Їржі Грушка капітан прокомуністичної чехословацької армії, командир патруля, застрелений німецьким снайпером з групи партизан Вервольф у червні 1945.

12 Ян Моравець співробітник чеської революційної гвардії, загинув під час саботажу на залізниці, у 1945 році, акцію здійснили партизани Вервольфу.

13 Антонін Шварц службовець місцевого адміністративного комітету, ліквідований диверсантами Вервольфу через вікно власного будинку, у 1945 році.

14 Вацлав Черний сержант SNB, загинув під час підриву автомобіля на міні в Судетських горах, у 1945 році.

15 Франтішек Коларж рядовий прикордонної охорони, застрелений під час нічного нападу на пост, членами Вервольфу в 1945 році.

16 Йозеф Дворжак залізничний службовець, який виконував функції охорони, загинув під час масштабного підриву складу у липні 1945 року, диверсію вчинили групи Вервольфу.

17 Мілан Малий боєць чехословацьких сил безпеки, поліг під час зачистки лісового бункера Вервольфу, у 1945 році.

18 Карел Фіала стражмістр SNB, ліквідований у прикордонному місті Аш під час перестрілки з німецькою боївкою, у 1946 році.

19 Франтішек Прохазка капрал прикордонної варти, загинув під час ліквідації підпільної друкарні німецьких партизан, у 1946 році.

20 Ян Гора лейтенант військової оборонної розвідки (OBZ), контрольованої комуністами, таємно ліквідований у Празі прозахідним офіцерським підпіллям, у 1946 році.

21 Штефан Криштофик цивільний секретар комуністичного осередку на Центральній Словаччині, вбитий у лісі місцевими повстанцями через доноси на сусідів, у 1946 році.

22 Павол Чижмар стражмістр SNB у Словаччині, загинув під час нападу «Білих партизанів» на поліцейський автомобіль з метою експропріації зброї, у 1946 році.

23 Йозеф Сметана агент-інформатор МВС у Південній Чехії, ліквідований підпільним антирадянським гуртком за зраду, у 1947 році.

24 Ладіслав Кучера старший сержант SNB, застрелений під час спроби затримати озброєну некомуністичну боївку на Моравії, у 1947 році.

25 Петер Гало функціонер прокомуністичної Спілки партизанів у Словаччині, застрелений на порозі власної квартири, у 1947 році.

26 Августин Шрамм ліквдований в травні 1948 року був вископоставленим агентом радянського НКВС, та комуністичним функціонером КПЧ.

27 Богуміл Гіл член SNB ліквідований членами опору в 1949 році.

28 Мирослав Мутінський старший стражмістр SNB ліквідований членами антикомуністичного опору в 1949 році.

29 Йозеф Пекар старший стражмістр SNB ліквідований членами опору в 1949 році.

30 Франтішек Гавлічек молодший сержант прикордонної служби, вбитий у 1949 році групою опору.

31 Карел Новак агент-інформатор комуністичної поліції, викритий та ліквідований членами опору в 1949 році.

32 Алоїз Дичка поручник SNB ліквідований, членами опору в 1950 році.

33 Франтішек Новак голова сільського нацкомітету MNV, комуніст (справа Хосеницях).Був ліквідований в 1950 році.

34 Ян Голуб сержант SNB (загинув під час лісової облави), у 1950 році.

35 Рудольф Коцур рядовий Корпусу національної безпеки, ліквідований антикомуністичними партизанами в 1950 році.

36 Йозеф Вацек співробітник прикордонної варти, був лікідований в 1950 році внаслідок сутички з членами опору.

37 Йозеф Мраз співробітник молодший лейтенант SNB, ліквідований силами опору в 1951 році.

38 Алоїз Поспішил парторг, активіст колективізації, вбитий антикомуністичними партизанами в 1951 році.

39 Мілан Чижек оперативний агент Служби державної безпеки (StB), ліквідований силами опору в 1951 році.

40 Ярослав Квапіл старшина прикордонної охорони Шумави, вбитий в сутичці з агентами кур'єрами.

41 Франтішек Самань рядовий прикордонної варти ліквідовани членами опору в 1951 році.

42 Ярослав Гонзатко старший сержант, начальник відділку SNB (ліквідований групою Машін у Челаковіцах), у 1951 році.

43 Карел Коубек старший сержант SNB (застрелений групою братів Машін у Хлумці), у 1951 році

44 Томаш Клемент олова осередку Комуністичної партії (KSČ) у Бабицях, ліквідований в 1951 році.

45 Йозеф Роубал комуністичний функціонер, член нацкомітету в Бабицях, теж ліквідований в 1951 році.

46 Антонін Ружичка секретар місцевого нацкомітету в Бабицях, теж ліквідований разом з своїми поплічниками в 1951 році.

47 Йозеф Рожизький касир, член комуністичної Народної міліції (ліквідований групою Машін під час експропріації у Хедвікові), у 1952 році.

48 Карел Кнотт рядовий прикордонної варти, вбитий озброєними агентами-кур'єрами в 1952 році.

49 Ян Пришибил сержант прикордонної охорони, ліквідований в 1952 році.

50 Вацлав Вондрачек місцевий інформатор StB, комуністичний активіст, вбитий членами опору в 1952 році.

51 Йозеф Свобода капрал SNB, ліквідований в 1952 році.

52 Вацлав Ципро старшина SNB, ліквідований партизанами в 1953 році.

53 Ян Будік агент-кур'єр комуністичних спецслужб, ліквідований боївкою антикомуністичного опору в 1953 році.

54 Ярослав Ганіш сержант прикордонної варти, вбитий партизанми в 1953 році.

55 Франтішек Фройда молодший лейтенант StB, вбитий членами опору в 1953 році.

56 Франтішек Блажек сержант прикордонної варти, ліквідований в сутичці в 1954 році.

57 Карел Стршеха агент інформаційного відділу МВС Чехословаччини, 1954 вбитий повстанцями.

58 Богуміл Клімеш рядовий прикордонної варти, вбитий під час сутички на кордоні в 1955 році.

59 У 1959 році був вбитий втікачем лейтинант Вацлав Горват