Всі емоції були замилені через численні попередні ситуації, в попередніх містах. Летіла я вперше, цікаво, гарно... вперше. Таке відчуття ніби мої емоції скрутили, як звук автомобільній магнітолі. Перші думки в дорозі до перешого дому були про те, чи я хочу того що я вже зробила, а як мої рідні, а тут все інше, тут небо не таке, дороги безкінечні, хайвеї.. Центр міста, висота. Мій мозок просто перестав сприймати навколо все що бачив. Після години пребування серез висоток картинка в моїй голові просто була розмазана, не чітка. Але це така краса, коли сонце сідає і починається "голден хавер" всі будівлі, всі стіни, вікна розмальовані напівтінями, золотими лініями. Мені вперше було старшно йти самій в новому місті/місці, знайомитись з містом, вперше я боялась зайти в певну вулицю, вперше боялась і вдивлялась на перехожих. Тут так масштабно, я говорю про це всім, тут дійсно величезні відстані.

багато чого змінилося.. змінилася картинка навколо, сприйняття себе та світу, змінилися люди, життя. пройшло чимало часу від моменту останнього посту тут, цікаво як все могло б закрутитися якби у мене не було звички закидати справи на пів шляху, навіть ті, які мені подобаються. зараз розумію, що дуже залежна від поглядів інших, на жаль, це не сильно змінилося, хоч і стільки часу минуло. Dec 5th, 2020

Київ через призму океана

Растущая луна. Рассерженная кошка. Перо на ветру. Наступает осень. Умирает трава. 'Night in the Lonesome October' Роджер Желязны

#autumn #гарбуз #pumpkin

Ніхто не знає, які таргани в тебе в голові. Тільки тобі відомо про що вони шарудять. Ось у цьому і весь прикол. Ти дозволяєш цьому шуршанню бути голосніше себе самого, не помічаючи, що ти прекрасний. Jun 13th, 2016

Add me on Snapchat! Username: olya.mr I am funny sometimes

Мені мало часу на добу, мені згадується море. Я заплуталася в думках, я хочу на волю Dec 8th, 2015

Навіть хмари не можуть перешкодити сходу сонця бути чудовим! І немає нічого, що може завадити тобі.

"Голодные игры"

Я не думала що колись зіткнуся з самотністю. Що колись я відчуватиму в душі таку незавершеність, що давить і опускає мене і мою впевненість. Стан паскудний. АЛЕ! Дуже добре, що з підліткового періоду я налаштовувала і, можна сказати, "будувала" себе і свій характер начебто до гіршого, до серйозної жорстокості цього світу, а особливо до паскудності людей. Цей настрій, ця позиція через деякий час, дозволили зберегти в мені невелику іскорку протистояння, яка допомагає і зовсім не падати духом, допомагає брати себе в руки, упорядковувати думки, що найголовніше. Яким би жорстоким не був цей світ, як би не давило і не спустошувало почуття самотності, треба знаходити в собі ту іскру, і розпалювати її до вогню, тримати думки в розжареному залізі Aug 8th, 2015