Alter Ego

"Квантова механіка", Вакарчук І.О.

Якби ми могли підійти впритул до її поверхні, підплисти в океані космосу, все, що ми б могли бачити - це настільки нескінченна стіна, що нам не стало б тривалості життя знайти колись її обійти. Для нас це був би край світу, за яким - самее небуття...

Якого насправді кольору Сонце? Підказка: це не жовтий Кольори зірок залежать від температури їх поверхні, а також від довжини хвилі, яку може сприйняти людське око. Не той жовтий відтінок, який ви знайдете у звичайному шкільному підручнику. Сонце випромінює світло в цілому діапазоні довжин хвиль (або кольорів). Фактично, це відбувається в усіх частинах електромагнітного спектру, крім гамма-променів. Пік у спектрі Сонця можна використовувати для визначення температури його поверхні, близько 5780 Кельвінів (приблизно 5500°C). Той самий процес можна використовувати для встановлення температури поверхні зірок. Пікова довжина хвилі в спектрі також зазвичай визначає видимий колір об’єкта. Так, наприклад, більш холодні зірки виглядають червоними, а більш гарячі – синіми, а між ними – оранжеві, жовті та білі зірки. Для Сонця спектр фактично досягає максимуму на довжині хвилі, яку ми зазвичай описуємо як зелену. Однак у вузькому діапазоні видимого спектру кількість світла, випромінюваного на кожній довжині хвилі, майже однакова. Але що важливіше, людське око не сприймає світло шляхом усереднення різних кольорів спектру. Отже, дуже невеликий надлишок зеленого світла не виглядає зеленим для людського ока – він виглядає білим. Сонце мало б випромінювати лише зелене світло, щоб наші очі сприймали його як зелене. Це означає, що справжній колір Сонця білий. Отже, чому він загалом виглядає жовтим? Це пояснюється тим, що атмосфера Землі розсіює синє світло ефективніше, ніж червоне. Цей невеликий дефіцит синього світла означає, що око сприймає колір Сонця як жовтий. Чим більше атмосфери проходить сонячне світло, тим більше синього світла розсіюється. Отже, під час сходу та заходу сонця в спектрі Сонця набагато більший відсоток червоного світла, що часто дає вражаючі результати.

Пропоную вам розвагу: порахуйте кількість знаків дорівнює у цьому виразі.

— заявив Альберт Ейнштейн у жовтні 1939 року, засуджуючи ідею про те, що чорні діри можуть фізично існувати.

Цитата з листа, що був відправлений з російського фронту під час Першої світової війни Каром Шварцшильдом, астрономом та рядовим німецьким солдатом, Альберту Айнштайну.

Джон Арчибальд Вілер, 1967, перша згадка "чорної діри"(її назви)

Малюнок передруковано з Роджера Пенроуза, «Гравітаційний колапс і просторово-часові сингулярності», Physical Review Letters 14, 57 – опубліковано 18 січня 1965 р.

Теорема стверджує, що при утворенні чорних дір, втрачається частина інформації про тіло, що колапсувало. Все, що можливо дослідити після колапсу, це маса тіла та швидкість обертання.

сильний, слабкий, електромагнітний і гравітаційний сири.

математимем.

Стівен Гокінг, Роджер Пенроуз; "Природа Простору та Часу"