Inferno

Наступні три ночі були справжнім пеклом для мене. Я не спала. Читала новини кожні десять хвилин. Я взагалі не розуміла, як можна спати, коли в країні війна. Я боялася прокинутися і прочитати якусь страшну новину. Про Київ, наприклад. Я дуже хотіла спати, але не могла. Не могла дозволити собі спати. Натомість просто лежала і читала новини. По телевізору був увімкнений телемаратон. Поруч зі мною стояла тривожна валіза та тераріум. У будь-який момент я була готова бігти у бомбосховище. Власне, наступну ніч я провела там. Не всю — серед ночі пішла назад додому. Я чула вибухи у стороні Антонівського мосту і було страшно. Боялася, що нас почнуть бомбити авіацією. Поспати я змогла лише на третю ніч. Потім почалася окупація. Нове коло пекла. Як же швидко пройшов рік. На світі немає більшої ненависті, аніж ненависть українців до росіян, які принесли справжнє горе на наші землі. Ми обов'язково виженемо усю цю орду з наших територій і переможемо. Слава Україні. Слава ЗСУ. Слава всім Героям, які віддали життя за Україну.