Ти і ти сама - твої єдині свідки

Ярино! Тобі один рік! Моя дитино, ти знаєш до тебе я жила швидко. Постійно кудись поспішала. Хотіла все встигнути, усе тримати під контролем, усе зробити якнайкраще.

А потім народилася ти. У той день ти теж не поспішала до нас. І вкотре зуміла мене зупинити. Просто жити в тих хвилинах. Відчувати тебе ще до нашої зустрічі. Ти дала нам час народитися всім трьом по-новому.

У той день ніхто не поспішав. Ні мама. Ні тато. Ми просто були поруч із тобою. Тримали руку на пульсі й чекали тієї миті, коли ти вперше голосно закричиш.

Після твоєї появи раптом світ став повільнішим.

Тепер ми можемо десять хвилин дивитися, як летить бджілка. Зупинитися посеред дороги, бо ти побачила собаку чи чергового кота який перебігає нам дорогу. Махати кожному голубу і кричати "каррр", слухати шум дерев і відтворювати десятий раз той звук, піднімати голову догори і показувати пальцем у небо і у відповідь,чути твоє: "ваааууу". І виявляється, саме з таких дрібниць і складається щастя.

Ми прожили цей рік у світі, де дорослі постійно кудись біжать, хвилюються, читають новини, будують плани. А ти щодня нагадуєш мені, що життя відбувається саме зараз - у тих теплих ранкових обіймах. У босих ніжках, які впевнено роблять свої перші кроки. У твоєму щирому «ваааау», ніби кожен день — це маленьке відкриття для нас обох.

Ти вчилася сидіти, повзати, ходити, говорити свої перші слова.

А я вчилася бути мамою. Не завжди спокійною. Не завжди терплячою. Не завжди впевненою. Але завжди — твоєю. І знаєш, доню... Мені здається, за цей рік більше виросла не ти. Більше виросла я. Ти навчила мене помічати красу в простому. Радіти моментам, які раніше пролетіли б повз. Любити без умов, без оцінок, без «потім». Я дуже хочу, щоб світ залишався для тебе саме таким, яким ти бачиш його сьогодні: добрим, цікавим, відкритим і сповненим маленьких див.

Дякую, моя Ярино!

За цей найважливіший рік мого життя ❤️

Кажуть, що батьки вчать дітей жити. Але останній рік показав мені інше. Іноді саме діти вчать нас. Зупинятися. Дивитися в небо. Помічати бджілку на квітці, собаку на іншому боці вулиці, теплий вітер, який торкається обличчя. Вчать бути тут і зараз.

Після денного сну я прокинулася не в найкращому настрої. Але потім згадала, що мама десь ховає смаколики. Вирушила на пошуки й знайшла у морозилці полуницю у вершках. З'їла все без залишку.

Після цього життя знову стало прекрасним. Я ще повечеряла вівсяною кашею з маслом, куркою та червоною рибою, а ввечері ми пішли гуляти. Літо, теплий вечір, прогулянка з мамою — і о 21:20 я солодко заснула.

Мені вже майже рік, і я впевнена: якщо добре шукати, полуниця завжди знайдеться. 🍓

Сьогодні ти ще зовсім маленька дівчинка, але я вже бачу в тобі великі можливості. Ти допитлива, наполеглива, смілива й дуже світла дитина. Я не знаю, ким ти станеш у майбутньому. Можливо, керівницею, лікаркою, вченою чи створиш щось своє. Але я вірю, що ти виростеш доброю, мудрою, люблячою і сильною жінкою, яка залишить у цьому світі щось хороше. І найголовніше — я люблю тебе не за твої майбутні досягнення. Я люблю тебе просто тому, що ти — моя Ярина.

У 11 місяців Ярино, ти зовсім маленька людина зі своїм характером. Говориш своє "дя", коли отримуєш щось у відповідь на прохання. Коли я казала : "сама, сама", намагаєшся зробити все самостійно. Уважно слухаєш, спостерігаєш і розумієш набагато більше, ніж здається.

Ярино, тобі 11 місяців і 3 дні, ти самостійно встала посеред кімнати та почала собі плескати після кількох кроків і з гордістю дивишся на маму, ніби чекаючи: «Ти бачила? Я це зробила!

####

Ранки 🔆

Прокидається, знімаєте підгузок і йдете у ванну.

Сідає на горщик поруч із мамою і вже два ранки поспіль пісяє в горщик.

Після відкриття штор мама широко розводить руки і радісно каже: «День!»

Ярина повторює за мамою цей ранковий ритуал.

Після вмивання сама нагадує про чищення зубів.

Показує на зубну щітку.

Бере щітку в руку і показує пальчиком на пасту, якщо її ще не дали.

Зубки 🌊

Спочатку мама чистить зуби Ярині.

Потім Ярина намагається чистити сама.

Добре знає послідовність: щітка → паста → чистимо → миємо ротик.

Перші кроки до самостійності 🤷

Стоїть без опори 20–30 секунд.

Коли мама каже: «Стій, зараз прийду», стоїть і чекає.

Уже близько місяця активно ходить за руки.

Любить сама брати участь у всьому, що робить мама.

Прогулянки ⛰️🌀

Показує, які капці або сандалі хоче взути.

Одразу після взування прямує до дверей.

Дуже любить гуляти.

Цікавиться всім навколо.

Підходить до інших дітей.

Відкрита до спілкування.

Дослідження світу 🥁

Встигає облизати щось цікаве раніше, ніж мама помітить.

Активно досліджує предмети, людей і нові місця.

Любить спостерігати за навколишнім світом.

Має сміливість знайомитися з новими людьми.

Їжа 🍦

Спробувала напівзаморожений пауч у вигляді морозива.

Поступово знайомиться з новими смаками та текстурами.

Комунікація 👶

Часто використовує жести.

Показує, чого хоче.

Добре розуміє звичні слова.

Показує на людину із конкретним ім'ям.

Орієнтується у щоденних ритуалах.

Любить спільні дії з мамою.

Характер 👶

Дуже соціальна.

Активна.

Наполеглива.

Допитлива.

Любить бути поруч із людьми.

Має власну думку щодо того, що хоче робити.

Особливі ритуали 🫶

Разом зустрічати новий день біля вікна.

Разом чистити зубки.

Разом освоювати горщик.

Разом обирати взуття перед прогулянкою.

Сьогодні знову нові відкриття - 05.06.26

Ти мене вперше свідомо обійняла, а потім під час гри вкінці дня вилізла до мене на коліна і знову потягнулась мене обіймати і притулилась, а в коридорі намагалась поцілувати із відкритим ротиком.

Це так мило, і моє серце радіє за нас двох!

#

пішла за капцями , показала які треба взути, бо тобі сподобалися твої нові сандалі. Ти так голосно тупала ногами і прямувала одразу до дверей, щоб йти на вулицю.

#

Ми разом заморозили паучі у вигляді морозива, я дала тобі спробувати напівзаморожене. А потім ми гралися у спальні на килимку, а ти раптово підірвалася і взяла мене за руку і відвела на кухню до холодильника,щоб спробувати знову.

Ти стаєш усвідомленою та дорослою!

За кілька днів тобі виповниться 11 місяців, і я досі не можу повірити, як швидко летить час.

Мені здається, що зовсім недавно я вперше побачила тебе, вперше взяла на руки і намагалася запам'ятати кожну рисочку твого маленького обличчя. А сьогодні ти вже впевнено досліджуєш світ, повзаєш, стоїш біля опори, намагаєшся йти вперед і щодня відкриваєш для себе щось нове.

Ти неймовірно цікава до життя. Тебе захоплює все: дощ за вікном, калюжі після зливи, собаки на вулиці, інші діти, листочки, камінці, земля під ногами. Ти дивишся на світ широко розплющеними очима і ніби щодня нагадуєш мені, скільки навколо прекрасного. Я люблю твою щиру посмішку. Люблю, як ти радісно вигукуєш на вулиці, як махаєш людям рукою, як дивуєшся новому. Люблю твої маленькі ручки, твої обійми, твої погляди через майданчик, коли ти перевіряєш, чи мама поруч. І кожного разу, коли наші очі зустрічаються, я розумію, яке це щастя — бути твоєю мамою.

Я люблю навіть ті моменти, коли ти сердишся. Коли щось іде не так, як ти хочеш. Коли обурюєшся через калюжу, з якої тебе забрали, або через сон, який ніяк не приходить. Бо це теж ти. Жива, справжня, емоційна і дуже щира.

Можливо, коли ти виростеш і прочитаєш цей лист, ти не пам'ятатимеш наших прогулянок, дощу за вікном чи своїх перших відкриттів. Але я хочу, щоб ти знала: кожен день поруч із тобою був для мене подарунком.

Я не завжди була ідеальною. Бували дні, коли я втомлювалася, хвилювалася або сердилася. Але не було жодного дня, коли я не любила тебе всім серцем.

Ти змінила моє життя назавжди. Ти навчила мене радіти дрібницям, помічати красу в простих речах, зупинитися і просто жити ,і любити так сильно, як я навіть не уявляла раніше.

Моя маленька дівчинко, будь сміливою. Досліджуй світ так само захоплено, як зараз. Не бійся бути собою. Зберігай свою цікавість, доброту і той вогник в очах, який я бачу щодня.

І пам'ятай: де б ти не була, скільки б років тобі не виповнилося, для мене ти завжди залишишся моєю Яринкою — дівчинкою, яка колись із захватом бризкалася в калюжі після дощу і дивилася на мене так, ніби я була цілим світом.

Безмежно люблю тебе ❤️

Так нас бачить чат джпт із Яринкою ❤️

Тобі зараз 10 місяців.

І я не знаю, як так сталося, що ці місяці промайнули майже як один день. Наче тільки вчора я тримала тебе зовсім маленьку, а сьогодні ти вже стоїш біля меблів, смієшся, тягнеш ложку вперед і впевнено дивишся на цей світ.

Ти дуже жива.

Ти любиш ранок. Любиш прокидатися й одразу шукати нас очима. І коли бачиш — усміхаєшся так, ніби попереду тебе чекає щось хороше. Мені здається, ти справді любиш життя.

Ти смілива й цікава.

Повзеш туди, куди хочеш. Вчишся ходити, тримаючись за меблі. Обходиш пісочницю по колу, ніби давно все знаєш. Любиш усе торкати руками, пробувати, досліджувати.

Ти дуже відчуваєш мене.

А я — тебе.

Іноді мені навіть не треба слів, щоб зрозуміти, що ти хочеш або що тебе турбує. Між нами є щось дуже глибоке й справжнє.

Я люблю твої щічки після супу.

Твої смішні серйозні обличчя.

Те, як ти ховаєш усмішку.

Твої маленькі ручки.

І навіть безлад після їжі, бо він означає, що ти ростеш.

Ти дуже щаслива дитина. І я так хочу, щоб це відчуття залишалося з тобою завжди — відчуття, що світ добрий, що тебе люблять і що вдома тебе завжди чекають.

Ти — наша Ярина.

Мама, дуже рідко стала писати сюди, бо зовсім бракує часу на це, бракує часу на себе , бо увесь мій час - це ти, а вільний час - це домашні справи.

Мама така втомлена, якби ти знала. Але ти така щаслива, коли я поруч і зовсім - зовсім нічого не роблю, тільки ми вдвох , ти посміхаєшся своїми п'ятьма зубами і тішишся,що я граюсь із тобою та ношу тебе на руках. Якби була твоя воля, ти б не злізала із рук цілими днями.

- Ярина, це хто? - питаю

- Тятя! - гучно, життєрадісно та впевнено

Дитино, ти дуже щаслива у всіх проявах і я це відчуваю, ти це відчуваєш. Ти така бажана у цьому непростому світі, але мама вірить , що ти не просто тут, ти ростеш лідеркою ❤️

Все не просто так, і ми обидві це знаємо.