Sexy girl

Не встиг Ґолем вийти з кімнати, як двері знову прочинилися на малесеньку щілину.

— Е-е… Ви вже — це все, закінчили…? Можна дивитися? — голос Вотербоя невпевнено пролунав у кімнаті, а в дверях з’явився край його костюма.

— Ага, ми все, — відповів Ґолем за Роберта. — Можеш сказати Мел, щоб забрала мене звідси?

Роберт не мав ані сил, ані бажання протестувати проти відсутності перерви. Ба більше, йому здалося, що груди знову почали нити, поки він лежав, прилипнувши до ліжка.

— Я можу… так, я… зараз напишу, — чоловік почав вовтузитися з чимось, заходять у кімнату й зачиняючи за собою двері. — …Відправив.

Роберт ледь бачив його крізь щілини в пластиковій спинці ліжка. Той тримав стос рушників, а його телефон висів на шиї у водонепроникному чохлі. З такого ракурсу обличчя було не розгледіти, але, судячи з того, як нерви кололи хребет, Роберт припустив, що Вотербой витріщається прямо на нього.

Це був особливий вид приниження. Єдиний учасник Команди Z, який не був колишнім лиходієм, бачив його як виснажене посміховисько в цій брудній кімнаті — і, мабуть, цього бідолаху ще й змусять тут прибирати.

В кутку знову відкрився портал Малеволи.

— Крутяк. Розважайся, друже, — кинув Ґолем, зникаючи в порталі.

— Я… я… е-е, так, розважайся, я…! Ти… — Здавалося, нерви взяли гору над хлопцем, і в кімнаті запала ніякова тиша. — Е-е…

— Все гаразд, — прохрипів Роберт; після короткого перепочинку голос став звучати ще гірше. Він ухопився за поручень і з зусиллям сів; руки тепер здавалися зовсім слабкими. — Ти як, у нормі?

Герман подивився на нього з подивом, піднявши брови над окулярами.

Повний текст:

https://archiveofourown.org/works/77428041/chapters/209249601