HERMIT Отшельник

я знаю з чим можна порівняти мою першу ( і поки єдину) шкільну любов. з розіграшем. хахахах усім смішно крім людини яку розігрують.

перша любов - дурман. решту життя думаєш про це і ніби підсаджуєшся на кокаїн. в голові постійно думки про те, якби все афігенно могло бути ЯКБИ....

я беру в руки метафоричні карти. 0 інформації з нього. нічого. жодних снів, жодних згадок - н і ч о г о. а він кайман - може маскуватись та довго бути в одному місці.

він спадає мені на думку коли я їду додому. відчуваю знайомий запах. бачу знайомі місця та будівлі і одразу накриває хвиля спогадів. я почуваюся ідіоткою яку водили за носа.

+1 бал за те, що він один дивився на мене дуже закоханим поглядом і постійно вступав у словесні та фізичні перепалки зі мною.

+2 бали за подарунки та квіти у середній школі.

-1 бал за те, що на випускному не запросив на танець. запрошув усіх-усіх-усіх дівчат крім мене.

-1 бал за те що не написав жодного разу ані жодного слова. 0 реакцій на історії чи лайків на фото. усім іншим бачу активно ставиш лайки.

насправді сьогодні 1 червня і це перший день літа. але останній дзвоник вразив мене не менш, ніж той факт, що останній пост тут був 1 вересня.

Боже, скільки всього змінилось за цей час.

важкий старт, нестерпна зима, загружена весна.... це був наче один великий довгий сон.

але сьогодні я б хотіла написати про любов. яка з'являється дуже раптово і ніби з першого погляду огортає - і розумієш, твоя людина.

але ж обставини в житті не завжди підлаштовуються під нас, еге ж?

Коля Коля ти судьба моя фортова.

Дорослий гарний дядько. Височенний. Я стояла на підборах, була йому якраз по плече. А посмішка яка - самі ікла видно, наче малий вампір. А очі ці ясно блакитні. Божеее. А як прийде побритий і з новою зачіскою - то ноги починають труситись.

Усе більш менш закрутилось місяць тому. Він почав частіше забирати Тіну, підписався в інстаграмі, лайкає історії, постійно підходить говорити.

На останній дзвоник ТАК БЛИЗЬКО СТОЯВ ДО МЕНЕ ШО Я БУЛА В ШОЦІ. Шось хотів спитати, ніжно мене так за руку торкався. А як в клас прийшла то перший схопився з ніг і давай мені шампанське лити. Стояв і чекав із тим стаканчиком.

Але ж забудь печаль.

В голосі сидить все ще той самий Ж. В якого є дівчина, усе добре, усе фантастично. А я все іще думаю про нього.

я реально балдію від запаху гарних чоловіків.

оці їхні парфуми. ГОСПОДИ.

сьогодні я у ролі вихователя була у класі. там нас знімав відеограф - олександр. я на нього взагалі не звертала уваги, допоки він сам не почав до мене лізти.

я собі сижу, нікого не чіпаю. він з камерою підходить і такий: а шо, у вас немає подаруночка ( діти отримали олівці)? а чого так? а потім слово за слово та й він каже шо його звати Саша. і такий, а де ваш бейджик? як звати вас? і просто прямо дивиться на груди. дуже довго дивиться. і починає сміятись

і не зрозуміла цього жарту. і він постійно хіхі-хахах. і такий веселий постійно. потім то підходив.

питав чи я курю. кажу ні. питає чи п'ю. кажу ні. питає а як ти стрес знімаєш?

потім постійно прибігав у клас, хоч зрозуміло що цього не потрібно було робити. коли прощались, хотів взагалі обнятися і таке всяке.

постійно звертав увагу що така гарна дівчина і те, і се. дивився часто.

старий дядько якому +\-33. ясна справа шо із Києва.

єдине шо сподобалось це його очі. дуже дуже дуже сині. от прям світло-блакитні. і він ніби моя чоловіча версія. активний. сам починає розмову. зачіпляє всіх.

ем, чого він не дивиться мої неймовірні історії? але інстаграм зробив таку класну штуку, де можна глянуть що дивляться твої друзі. часто бачу ті самі відео що я лайкнула. ті самі рецепти їжі, ті самі дитячі відео та меми. просто практично кожне третє відео це те що я лайкнула. чи це наштовхує на спільний характер?

я що, потрапила в якусь часову головоломку? чому Я ПОСТІЙНО ДУМАЮ ПРО НЬОГО?!

він мені постійно сниться, я прокидаюсь від того, щоб бачу його, торкаюсь його, відчуваю його запах і чую голос. як це?

як це припинити? я що, душевно хвора? це якась стадія галюцинацій?

в мені живе дві особистості. перша - я його безумовно люблю і хочу щоб він був щасливий із своєю дівчиною. щоб він одружився і виховував із нею дітей.

чи я правильно роблю? чи мені це потрібно? чи краще бути у зоні комфорту, вдома, без ракетних атак і спати більш-менш спокійно?

нашо я їду в той сраний Київ? шоб шо?

треба дуже грунтовно обдумати усе, бо можу усе пересрати та й ще вмерти сука від якоїсь ракети.

я їду щоб:

Офіційно працювати у школі та реалізувати свій педагогічний потенціал;

Закінчити навчання на магістратурі та отримати практику в корекційній сфері;

Познайомитись із колегами та знайти нових дорослих друзів;

Реалізувати якісь свої дрібні мрії та плани (поїздки, ресторани, їжа, концерти, театри, зустрічі, конференції)

те що мене лякає у цьому всьому:

мені не вистачить грошей на життя і я стану столичним бомжом;

саме у мене влучить якась сука хуйня;

боюсь різних божевільних та хворих на голову людей, які можуть зробити шкоду у натовпі людей;

я боюсь, що не зможу очно працювати та продовжувати вести уроки онлайн;

боюсь вмерти з голоду;

боюсь що житиму в кімнаті з якоюсь конфліктною чи тупою дівчиною.

щось не сильно мене окриляє список -, бо я реально боюсь що не зможу заробити та забезпечити свої базові потреби і опинюсь на дні.

Я звичайно знаю про ретроградний меркурій АЛЕ ЦЕ НЕ ПРИЧНА ЩОБ ТИ ПОВЕРТАВСЯ ДО МЕНЕ В СНАХ!

НУ йоб, знову те саме....

Якийсь сон про школу, ми вже дорослі, сидимо за партами в протилежних кутках кімнати. Класний керівник питає про наші справи, чи одружились, чи є діти. Кожен відповідає, тут він переводить свій погляд на мене та каже: "Краще одружуватись коли добре знаєш людину та готовий провести з нею все своє життя" і пилить мене поглядом. Блядь, моя підсвідомість цього не витримуєєєє

Потім іще були якісь дивоглядки та тихі підглядалки. Але все одно є почуття, ніби він все іще думає про мене. Ну я теж інколи про нього думаю. Не завжди в пристойних думках, ну бо а шо? Цього ж все одно ніколи не буде. То можу хоча б помріяти.

Це все якось дивно підлаштовується. Спочатку він декілька днів не дивився мої історії, хоча був у мережі. Потім я часто бачу його лайки під схожими відео, які я теж лайкала та зберегла. Також часто помічаю його лайки під відео з дітьми, хоча раніше цього не було. Це шо, його стара дівчина підбурює його на дітей?

Я все розумію, але він вибрав собі старшу мілфу замість того щоб зустрічатись зі мною чи просто зі своєю одноліткою?

Ясна справа що вона хоче і фізично готова народжувати в такому віці, але він.... якщо він на ній одружиться, я зійду з розуму. вона відкрила кав'ярню к Києві, буде заробляти гроші і таке інше.

але

екзамені здані. ЄВІ та ЄВФФ мають успішний результат, незважаючи на короткий проміжок підготовки. Але до англійської я готувалась протягом року.

Багато учнів пішло на канікули, і зі мною залишаються найвірніші та найкращі.

Але я постійно думаю про переїзд до Києва.... я закрилась у своїй зоні комфорту із тою дистанційною роботою та боюсь показати себе світу. Я хочу досліджувати, вивчати нові методики та брати участь в нових заходах. Але я просто зіштовхуюсь із реальністю життя в Києві, що на звичайну вчительську зарплатню я просто не вивезу. Усе зводиться до зп у звичайній школі. ЯК СУКА НА НЕЇ ВИЖИТИ?

Я ще до кінця не зрозуміла, що мене мотивує та штовхає на цей крок, але я на грані. Уже шукаю роботу поруч.....

-Але ж гарна дівка!

-Та знаю тату, але ж відьма...

Додивилась я значить гру престолів. Я більше-менш розуміла який буде кінець, бо в інстаграмі постійно дивилась різні відео. Але це було жахливо і захопливо водночас. Усі отримали по заслугах.

Дейнеріс неоднозначний персонаж. Вона приходила на землі, завойовувала і підкоряла землі далі, ніби то рятувати народ, але звідти лилося море крові.

Джон Сноу мій фаворит, в саме серденько. Зробив правильний вибір, обравши обов'язок, а не кохання.

Санса та Арія стали моїми жіночими фаворитами, сестри як справжній приклад відданості сім'ї.

Бран заслуговує бути королем, справедливий та безкорисний для себе, не сповідає жодних особистих цілей.

Семвел і Лілі - просто в саме серце, треба йти за покликом серця і вірити у справедливість.

Також мені сподобався Варіс, як з самого початку вів власну гру з усіма, він реально служив народу і багато чого передбачив наперед.

Джеймі та Серсея - окремий вид. З першої точки надзвичайно негативні персонажі, проте Джеймі міг залишитися у Вінтерфелі та почати інакше з Брієною. Але чого не зробиш заради кохання....

Іще є Тіріон. Приклад того, як гострий розум, тактика та дипломатичність призведе до успіху. Для мене він став відкриттям, в першому сезоні до кінця думала що його вб'ють раніше всіх.

трошки втомилась. починається ретроградна венера і меркурій. сил на ні що нема. але хочеться розповісти про усе по порядку:

наступного тижня їду в Житомир, у лікарню щоб проконсультуватись із лікарем щодо свого захворювання. здала аналізи щитоподібної залози і все виявилось дуже погано. поки їду на приватне узі, потім до звичайного державного ендокринолога. побачим що вийде.

поки працюю у рості. березень не сильно добавив мені учнів, але я рада що в лютому змогла набрати більш-менш нормальну групу, які продовжують працювати і продовжувати абонементи.

трошки готуюсь до ЄВІ та вчу англійську, поки це єдине що мені допомогає.

мені вже варто починати писати курсову та магістерську роботи. але сил нема. і походу не скоро з'являться.

купила собі класну вишиванку. це хоть радує.

минулого місяця купила собі уф лампу та роблю собі манікюр. це трошки мене відволікає. купила трохи лаків і вчусь його гарно робити.

дивлюсь класні серіали і майже кожного дня танцюю по just dance

і звичайно продовжую себе мучити питаннями, чому Андрій знаючи що я вдома, ще не написав мені і жодного разу не відреагував на історію? я виставляю мега класні історії, яскраві, творчі із дітьми, проте він ноль на масу. тренує дітей в школі, їздить на змагання - бачила випадкові фото у фейсбуці. але раніше я йому подобалась. а зараз - хоть би десь зустрілись випадково.

на минулому тижні я вирішила шо сама себе викуплю із рабства.

немає сил терпіти це пекельні борошна. неповага, зарозумілість, зневага і блюзнірство - чотири вірних супутники моєї тепер уже колишньої роботи. Настуні бажаю успіху в цьому кхмпроцвітаючому бізнесі, а собі бажаю сил і гарної зарплати.

все пройшло досить нормально. я захворіла, написала що не вийду бо погано себе почуваю, потім в якийсь момент зрозуміла що взагалі не хочу виходити і відпрацьовувати якийсь період часу у неї. написала їй, на що вона відповіла, що ніяк не здивована, адже по мені було видно що я незадоволена і збираюсь піти. але в мене жодного разу криса не запитала чому я йду, бо добре знає і відчуває чому. курво, як не хочеш платити гроші то працюй сама. за такі гроші няньчити твоїх дітей і бути твоєю слугою - Я НЕ НАЙМАЛАСЬ.

те саме стосується усіх інших дівчат - ніхто навіть не написав в смс що сталось, чому я йду. я написала їм в групу, подякувала і побажала успіху. чи хоч хтось мені побажав те саме??? ні!

невже тій самій Тамарі, Ані, Наташі було так тяжко написати мені - дякую, було приємно з тобою працювати. так ні, свині нічо не сказали. мені настільки неприємна ця вся огидна ситуація, що навіть не хочеться розповідати. у їхніх очах - я негідниця, яка кинула, напевно обманювала і слава богу що здихались мене.

А Ніна напевно блаженствує у райській роботі. сидить із чужою дитиною, робить всю роботу ( яку я допомагала їй робити) і кайфує на 6000 грн. ідеально.

чи це вплив планет чи якийсь магічний пил осідає на мій мозок? чому протягом останніх днів я не можу справитись із тим, що там палко приховую? усе навколо знову нагадує одну і ту ж людину.

я бачу його очі та усмішку. в пам'яті оживають його рухи та голос. рука тягнеться відкрити телефон та глянути на фотографію або відкрити блокнот, і уже в тисячний раз прочитати усе написане про нього.

навіть погляд інших хлопців нагадує про нього. думаю, він би на це не промовчав.

в голові одразу виникає два варіанти запитань? А ЩО ЯКБИ??

1? що якби ми уже були разом і зараз насолоджувалися тим дитячим та дурним стоснкам?

2? що якби ми зустрінемось ось зовсім скоро як ми себе поведемо? як він мене оцінить? чи сподобаюсь я йому? чи захоче він мене обняти?

постійно в голові оцей ураган думок: аби зустрітись швидше, аби не зустрітись ніколи і так в замкнутому колі.

в п'ятницю мені приснився епізод зі школи. клас математики. ми пишемо якусь к\р з алгебри, як я раз нічого не розумію. дивлюсь на цю дошку із завданням і відчуваю( у своєму сні на хвилинку), що в цей момент хтось на мене дивиться. переводжу погляд, а там він. уже дивиться на мене. посміхається хитро. я передає мені розв'язок завдань, типу якийсь зім'ятий листок. під партою намагається його передати мені, я протягую руку, натомість він її схоплює та не відпускає. я реально відчую його руку, на своїй руці.

та все ж минуле ніяк не може відпустити мою душу і дати мені спокій в теперішньому. якраз в цей час активізувались однокласники в чаті, який тихо чекав свого часу. хотіли зібратись. але не вийшло. бо така кількість людей не зібралась.