Ось стою вже на пероні
Ось стою вже на пероні, це не день, це маленька мить це моє щастя швидкоплинне, яке тривати буде лиш два дні. Моя маленька радість дорогоцінна… Зустріч, щастя неймовірне, сльози, поцілунки, і звичайно нічні розмови, ранок, посмішки і жарти, миті ніжності, вони… вони дорогого для мене варті… Так добре, хочеться щоб це тривало вічність. Але прокинувшись одного ранку зникає все для мене вмить… Бо знаю, відчуваю…. Знову це…О, ні…Не треба… Я стомилась вже… Та ніхто вже й не питає…. Знов усе в повторі… Знов стою я на пероні, і білет у сторону одну в руках…
Автор не знаю хто















