Н.Серпокрилець

померти так щоб не розмазати пику на рингу під назвою життя,

проблематика новітнього покоління яке

обізвали як повстання самобутнього митця,

але насправді вони всі досить приземленні, бо боятись померти від доторку старості на їх тілах

сучасне покоління юних поетів, це не верхівка молодого суспільства, а скоріш купка наворочених невдах

їм би тільки дай пістолет потримать у холодних руках, відвернувшись на хвилинку, молоді поети зроблять дірку в власних головах

все тільки для того щоб ввійти в історію як "повстанці" що йшли проти системи коли система сама вкладала в їх руки метал

з гравіюванням на ньому "шановний продажний поет що багато і награно страждав у віршах"

клуб двадцяти семи чекає кожного з нас, з нового покоління поетів і поетес

що зробили пошук обдовбаного буття як свій власний життєвий сенс

поставивши в топ три важливіші речі життя

це :

алкоголь

пістолет

і гарний одностатевий секс

саме це висіло на стінці біля рингу життя

з величезним написом

три правила молодого бійця

якщо проти тебе стоїть

сам Ісус у виді митця

Від цієї удавки на шиї вже відчуття нудоти

запам'ятайте на моїй могилі ніякої блять скорботи

ніяких сліз ніякої цієї церковної поїботи

просто

Поставте кам'яий хрест десь у полі

нехай хоч десь я буду на волі

і блять запам'ятайте ніяких букетів з квітами

обіцяю я прийду перевірю це з першими зимами

А тепер ти коли я помру пообіцяй мені,

що ніколи не заплачеш бо я буду поруч у пітьмі

пообіцяй не приходити на мою могилу,

пообіцяй що я буду жити у твоїй творчості мила

я не заганяюсь в кут я не нервую

я сповідаю свої останні гріхи тому і тебе цілую

ланцюг на шиї душить, не так як би хтілось

моя жага до життя пішла всім на милість

а якщо автор все ж таки повісився

на білому карнизі

Люди моляться на свої страхи, п'ють вино щоб отруїти свої думки

Тому кожен день як ритуал вони, проходять ще один зайвий квартал

Щоб побороти страх, що вже тісно сів їх головах

Страх кохання, дуже дивна штука, як та ваша клята отрута

Розлита по малім посудам, передай то своїм сусідам

Що вічно тупотять з рання щоб тебе як завжди розбудити

Передай дощу що хоче тебе затопити, і людині що ти кохав ці пляшки не пити

Бо серце м'яз слабкий як ваші руки, перестане бити рима звуки

Тому не раджу давитися отрутою, вином, до речі теж, бо все ж таки, життя краще без цих дурнуватих меж

Але

Люди тупі пам'ятаєте це ?

Тому

Всі ви кричите що ви атеїсти, кажете мов Бога немає, як і нам що їсти

Але коли діло доходить до кохання встаєте перед ним на коліна

Віддаєте йому останні крихти хліба,

Лиш би його собі тільки й лишити

Яка ж в біса сильна ваша клята віра!

І через вас

Вода з калюжі стала отруйним вином, кохання що здавалося справжнім потухло і пішло на дно

В отруєному повітрі у місті під назвою Дніпро.

Лилася замість води з крана отрута,

І її назва любов.

коли подумаєш що ти особлива тим що пишеш вірші

загадай що за спиною вже купа таких як ти

вони вірять в свою особливість

вони думають що світ паде до їх ніг

скажи мені дитино

чи ти відрізняєшся від них ?

читай це в дзеркало дивлячись на себе

спитай у тої великої людини що кличе себе селба

що стоїть гордовито навпроти тебе

але коли розчаруєшся в собі з першим падінням

вітаю

то є Боже благословіння

аблодисмении з небес

або стукіт копит

і запах крові що кипить

тук тук?

-хто там ?

це я ваш праведний біс

нагадую тобі що :

з прийняттям своєї власної нікчемності

з прийняттям відстуності гострих крил

ти вб'єш себе як людину проте

прокинешся як поет

прописане страждання цікавий бібліський аргумент

біблія переоцінена

Іздрик краще ніж будь-який пекельний гріх

Жадан недооцінений навіть у пеклі

його

вірші читають як

"бісова антологія старих бунтарів "

відчуваю себе дурнуватою в тамблері