ᛚᛟᚠᛏᚱᛁᚾᛞᚱ

Манве не відчував холоду, навіть пальці не морозило від крижаного келиха. Сьогоднішня ніч була така сама, як і всі минулі протягом довгого періоду - тиха. Тиха та порожня, наче сама безодня поглинула їх. Наче Музики ніколи й не було. З самого початку це лякало. Так, навіть Манве боїться. Він боявся і тоді, коли Мелькор прийняв пітьму та почав нести її у світ. Спойлер до майбутньої роботи Діти Інґве Фанхата "Володар Перснів" та "Сильмариліон"

...Він жив. Він просто зростав у королівському лоні, просто мав рідкий вогонь, який заполоняв все його тіло, просто піддавався висміюванням тих, хто мав те саме і навіть більше. Дракон. Та іскра, яка б показала усім, що він гідний носити ім’я свого роду, чомусь була недоступна Еймонду. Таргарієн. Яка дурнувата насмішка — у нього так і не з’явився дракон і це у майбутньому принесе його дому не одне лихо. Ще й та дурнувата свиня… Ненавидів. Він їх усіх ненавидів... Спойлер до майбутнього фанфіку Pitch по фанхаті "Гра Престолів: Дім Дракона". Пейринг: Еймонд Таргарієн/ОЧП

крижаний метал леза тікає догори, приховуючи нестеменно те, що ніколи не пізнається, як правда