я не з’являлась тут три роки.
це вийшло випадково, але, як виявилось, недарма. чотири роки тому я створила цей блог і звали мене Амаранта. вела я його російською. думаю тепер зрозуміло чому я тут і чому назва блогу змінилась, а пости зникли.
мені ненависна думка, що колись я вела цей блог російською і поширювала думки в маси цією мовою. дякувати моєму здоровому глузду та свідомій громадянській позиції, я виправила помилки зі свого минулого.
більше ніж півроку тому, росія розпочала війну проти моєї країни, а точніше розпочала вона її давно, просто зараз це повномасштабне вторгнення. за ці півроку я зрозуміла, що таке ненависть, в повній своїй мірі. єдине, що я відчуваю - біль, гнів, ненависть…
я ніколи не пробачу нікому за те, що окупаційні війська зробили з нашими людьми, дітьми та країною вцілому. як і не пробачу тих, хто підтримує ці дії.
колись я писала тут про свій найбільший страх: екзамени, вступ у вищій навчальний заклад і подібні дрібниці. я ніколи не думала, що відчую такі почуття та справжній жах від війни, бо я знаю що це таке. і знала ще коли росія вторглась у 2014 році і вбивала наших людей на Донбасі. хоча я була дитиною, але я все знала і все пам’ятаю.
кара вас знайде. всіх і кожного. за Донбас, Бучу, Маріуполь, Ізюм, за всі міста і частини України. вам нема прощення, вам немає віри, вам лише покарання та смерть.
я ніколи вам не пробачу.
