Коротко о фильмах

Франсуа Озон знімає сильні фільми, але не для розваги. Це важка драма про небажання визнати очевидне. Тут «Чекай на мене, і я повернуся» доповнюється «А хто потрапив на острів сирен, той додому не повернеться».

Досить безглуздий фільм, у якому «Щелепи» нарешті дісталися до Парижа та Олімпіади. Я довго не міг зрозуміти: автори так жартують чи вони серйозно? Проте фільм непогано розважає, є ефектні сцени. Якщо не очікувати від нього занадто багато, можна подивитися із задоволенням. Це не класика жанру, але набагато краще, ніж ідіотські витвори «Асілума».

Складна фантастика, поєднана з чорною сатиричною комедією та зірковим акторським складом. Можливо, тоді це було не доречно. Зараз виглядає як пророцтво. За словами автора — це бачення Америки після терактів 11 вересня. Річард Келлі як джерела натхнення назвав творчість Філіпа К. Діка та Томаса Пінчона. Вийшов кінематографічний анархізм у чистому вигляді. Постапокаліптична казка з виборами, бандою неомарксистів про світ, який тотально контролюється медіа, сповнений політичної істерії та політичних психопатів. Та й про божевільних вчених не забули. Історія складна й перевантажена великою кількістю персонажів, що ускладнює її сприйняття.

Одна з найкращих зарубіжних екранізацій роману Іллі Ільфа та Євгенія Петрова «Дванадцять стільців». Ремейк німецького фільму 1938 року (навіть сцена з лосьйоном є). У підсумку вийшла «матрешка»: радянська сатира, переписана німцями, знята французом на італійські гроші у Великій Британії. Легка, сонячна, місцями наївна комедія, що зберігає атмосферу оптимістичних 60-х. Тут вдало поєднано елементи італійської, британської та французької комедій. «Останній сміх 60-х» — прощання з прекрасною епохою та прекрасною актрисою.

The Fly II (Муха 2) Кожен має займатися своєю справою. Творець спецефектів, хай навіть геніальний, навряд чи стане геніальним режисером. Фільм сам по собі непоганий. Просто він значно поступається оригіналу. Спроба повторити творіння генія рідко буває вдалою.

The Honorary Consul  (Почетный консул) (Без границ) Фільм не провал, але й не шедевр. Проте Майкл Кейн тут дуже гарний.

Один із найпотужніших фільмів жахів 80-х — еталон боді-хоррору, який зумів поєднати в собі фантастику, любовну драму, філософську притчу та трагедію вченого, що дуже дорого заплатив за своє відкриття. Багато хто вважає це найкращою роботою Джеффа Голдблюма. Я — однією з найкращих і, безперечно, найпам'ятнішою.

L’uccello dalle piume di cristallo (Птица с хрустальным оперением) Якщо Маріо Бава заклав фундамент жанру джалло, то Даріо Ардженто збудував на ньому божевільний, залитий неоном і кров’ю хмарочос. «Птах із кришталевим оперенням» — це маніфест стилю, що переважає над змістом, причому в найкращому сенсі цього слова.

Рідкісний приклад співпраці Сильвестра Хенцинського та Анджея Вайди. Не видатний, але досить цікавий фільм із чудовим підбором акторів. Фільм про болісне дорослішання та зіткнення ідеалів юності зі світом дорослих. Фільм, попри розчарування головного героя, чудово передає гірку красу першого кохання. Інтимна психологічна драма з трагічним любовним трикутником.

Profondo rosso (Кроваво-красное) Зразок майстерності Даріо Ардженто. Практично еталонний джалло

I vampiri (Вампиры) Сучасний італійський жанр жахів (а загалом і європейський жанр жахів) зародився через суперечку. На щастя, у цю божевільну суперечку втрутився Маріо Бава — ще не метр і великий режисер, а людина з репутацією «швидкої кінематографічної допомоги» (хоча й ця репутація зародилася саме в цьому проєкті).

Murder, Obliquely (Убийца или нет) (Убийство, косвенно) (Убийство по касательной) Алан Рікман та Альфонсо Куарон плідно співпрацювали вгозадо до «Гаррі Поттера» у стильному нуарі за оповіданнями Корнелла Вулріча

Гарний альманах дуже коротких історій про місто та його мешканців. Не аж так до сліз смішних (як це часто буває у грузинських комедіях), але часом кумедних. У фільмі з'являються багато зірок грузинського кіно. Дивлячись на Баадура Цуладзе, що спить у кінотеатрі, я чомусь подумав, що у фільмі знявся легендарний Коте Махарадзе. До речі, у футбольному епізоді використані кадри із зірками тбіліського «Динамо». Критики журналу «Мистецтво кіно» фільм дуже й дуже лаяли за «несмачне жартування» та «натужність комедії»

Shelter (Убежище)(6 душ) «Shelter» спочатку обіцяє бути напруженим психологічним трилером, але потім перетворюється на надприродну головоломку, яка до фіналу остаточно розпадається на хаос» — «Емпайр»

Проєкт After Dark — компанії та кінофестивалю — недорогий, але міг би бути цікавим, проте таким не став. Скажімо так: я бачив кілька фільмів від цієї компанії-фестивалю — вони не вирізняються високою якістю. Мабуть, через очевидну дешевизну. У багатьох місцях зустрів епітет «типова продукція Syfy Channel», і це зовсім не комплімент. Слоган «Вона прокинулася через тисячу років» — ось тільки ніхто не потрудився подумати, навіщо вона прокинулася, який ідіот і навіщо відвіз голову чудовиська до Америки. Помітно, що в голові героя Хенріксена скачуть величезні таргани, але жодних обґрунтувань висновків, до яких він дійшов (все ж таки вчений), немає. Виходить — знайшов стару металеву коробку і вирішив, що всім кінець. І почав бігати по маєтку, як домомучителька: «А я збожеволіла. Яка прикрість». Почалося цікаво, але чим далі, тим гірше. Фінал врятувало б лише одне. Ввели б персонажа, який би вийшов і сказав: «Панове, це була комедія».

Wind River (Ветреная река) Потужний трилер і неовестерн із чудовою грою Джеремі Реннера. Фільм брутальний, похмурий, важкий, просякнутий холодом. У такого за визначенням не може бути щасливого кінця.

Зразок жорсткого американського телебачення 70-х, що розповідає про каральну психіатрію. Фільм важкий, як і тема, яку він порушує.