雪が降りしきる中 太陽が地平線から上がる 永い夜が明ける 今日も永い永い夜が明ける 照らされるのは無機質な白い景色 温もりの無い無機質な白い世界 風は雪を巻き上げ 世界を白くぼやかす 灰色の空までもを白くぼやかす

白い凍てつく靄の中に 一筋の陰があらわる 太陽に伸ばされ 足元まで届く 陰の主は一歩一方近づいてゆく 心臓の鼓動が共鳴する ゆっくりゆっくりしかし力強く鳴る 我が心のもう半分 靄は守る様に周囲を囲む 太陽はスポットライトと成る 時間は止まり 雪は朱鷺色の花弁に変わる

「お帰りなさい」

夜は満天の星で飾られ 夜明けは温もりに包まれ 太陽は雪を虹色に照らす 長い戦いを経て帰って来た 我が愛する者

「白い景色はもう寒くない」 <>

Возз’єднання

Сніг сипле без упину. Сонце підіймається з-за обрію. Довга ніч відходить. І сьогодні знову сходить довга-довга ніч. Освітлюється бездушний білий краєвид — холодний, без тепла, білий світ. Вітер здіймає сніг і білою імлою розмиває світ, розмиває білим навіть сіре небо.

У білій, крижано-холодній млі з’являється одна смуга тіні. Витягнута сонцем, вона сягає аж до моїх ніг. Господар тіні крок за кроком наближається. Серця починають битися в унісон — повільно, повільно, та водночас потужно. Друга половина мого серця. Мла, немов оберігаючи, огортає довкола. Сонце стає прожектором. Час зупиняється, а сніг перетворюється на ніжно-рожеві пелюстки.

«З поверненням».

Ніч прикрашена зоряним шатром, світанок огорнутий теплом, сонце забарвлює сніг у всі кольори веселки. Після довгої боротьби ти повернувся — мій коханий.

«Білий краєвид більше не холодний».