#rigel's notes

агггх це було прекрасно я така щаслива що побачила результати такої роботи про яку багато слухала від Ліни

Разом сміятись над забавними випадками з громадських обговорень чи відряджень на натурні дослідження, допивати віскі зі своєї робочої кружки "під каву", захоплюватись тим, які в усіх гарні очі в променях заходу сонця, а ще як в усіх гарно розвивається волосся на вітру.

Як один з архітекторів матюкає рельєф сіл, чиї генеральні плани йому доручили розробляти; як після баянного анекдоту того самого архітектора розквітає раптова "хвилина мовчання" як я її в жарт охарактеризувала - і всі нарешті почали сміятися (бо від анекдоту про зворотній екзорцизм тягне сміятись хіба шо істерично); як моя колега з екологічного відділу дає її онест ріекшн наскільки смачно годують в їдальні одного з інвесторів.

Йдучи на цю посаду, я навіть не могла уявити, наскільки круто зміниться моє життя. Моє сіре життя, наповнене лиш одним сенсом - псевдо духовність.

Перші пару місяців були справді важкими - і морально, і фізично, бо робота екологом у проєктувальній компанії, що займається розробкою містобудівної документації, справді йобнута. Ритм виконання робіт, кількість проєктів, календарні плани - йобнуте тут абсолютно все. І саме тому ця робота підходить мені ідеально - а раніше тряслась від стресу і хотіла просто втекти.

Зараз усвідомлюю, що я дійсно не хочу комфорту для себе. Не хочу тихого, сірого життя. Мені більше нецікаво це болото - я прожила в ньому всі студентські роки. Так уже навідпочивалась і наїбланилась, що на декілька років напевно вистачить.

А ця робота - що дивовижно для мене - реально має вагоме значення в моїх очах. На попередньому місці роботи я щиро ненавиділа ці задачі, що постійно, блять, повторювались. І, що найважливіше, на мою думку зовсім ніякої користі чи сенсу не несли - там я мала просто пахать заради копійок, що тоді були моєю зарплатою, і сподіватись на такі ж жалюгідні премії (яких так і не побачила, упс). Забавно, коли я повідомила про моє рішення звільнитись звідти, мені почали з криками доводити, наскільки та робота "почесна", наскільки це щастя і честь працювати там.

Натомість, у розробці містобудівної документації, в проведенні стратегічної екологічної оцінки, в розробці концепцій інтегрованого розвитку для громад я абсолютно точно бачу сенс.

І мене нарешті відпустив страх, що через мою чи чиюсь можливу раптову смерть чи просто звільнення робота встане чи втратить сенс. Ці документи розробляються на десятиліття - завжди будуть люди в громадах, які всі ці плани на благо людей хоча б частково виконають. І так, з цією роботою я дійсно стала трохи ідеалісткою, ще трохи - оптимісткою; це при тому, що кожного робочого дня знаходяться нові приколи то з вихідними даними, то з замовниками, то з забаганками інвесторів. Сенс і підсумок один - документи державного і стратегічного планування стараються дійсно розробляти для і заради блага людей.