#2662

hipoxsal VIII

Мені так…ох, не можу передати словами. Зразу сльози навертаються.

Тато сьогодні вдень набрав мене. Я йому як завжди швидко відповіла, що зайнята і передзвоню десь через годину. Промовила і миттю забула про обіцянку. Пройшла година, я закінчила зум, приготувала вечерю. Ще одна ― поїла, переглянула новини, відпочила. Ще одна ― підключилась до наступного зуму вирішувати справи проєкту. І він знову мені подзвонив. Сказав, що зайде на дві хвилинки. А мені від того недобре стало, чомусь ком у горлі піднявся. Я ж продовжила робочу зустріч. І тут він заходить у квартиру….

…і каже, що їде завтра зранку контракт підписувати. 

А я ще хіхікнула перед цим, що він так загадково виглядає, ніби кодуватись поїде. 

Господи я й не уявляла як це боляче дивитись на батька обіймати його бачити як він плаче і думати: хоч би не востаннє хоч би не востаннє!!!

#2,662